ФОНЕТИЧНО ЗМОДЕЛЬОВАНІ ОКАЗІОНАЛЬНІ ОДИНИЦІ АЛЮЗІЙНОГО ТИПУ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У пропонованій статті відображено результати лінгвостилістичного аналізу фонетичних оказіоналізмів, базованих на алюзії, в українському поетичному дискурсі ХХ–ХХІ століть. Матеріалом дослідження обрано поетичні тексти Ю. Андруховича, О. Гусейнової, Ю. Іздрика, О. Ірванця, Л. Каширіної, В. Кордуна та ін. З’ясовано, що алюзійні фонетичні оказіоналізми у поетичному дискурсі є одним із найбільш прагматично спрямованих засобів впливу на адресата. Встановлено, що алюзії в художніх творах виконують різні функції: експресивну – виявляє культурно-семіотичні орієнтири автора та його прагматичні інтенції; апелятивну – алюзія може бути орієнтована на певного адресата, який правильно декодуватиме творчий задум митця; поетичну – реалізується у формі алюзії як мовної гри; референтивну – передавання інформації про зовнішній світ. Визначено, що для алюзій фонетичного рівня характерне виконання всіх названих функцій, однак найповніше досліджувані одиниці виявляють свій потенціал на поетичному рівні, оскільки в художньому дискурсі мовна гра є їхньою традиційною роллю. У межах проведеного дослідження виконано низку завдань: з’ясовано стилістичні функції оказіональних фонетичних одиниць алюзійного типу; визначено роль аудіовізуального впливу фонетично змодельованих авторських інновацій на адресатів; виокремлено найчастотніші алюзії в українському поетичному дискурсі. Доведено, що оказіональні фонетичні одиниці алюзійного типу гармонізують звукове тло, тяжіючи до фольклорних жанрів або міфології (замовлянь, глосолалій, медитацій, народних обрядових пісень тощо). Такі алюзійні фонетичні оказіоналізми належать до одних із найбільш експресивних, оскільки виходять за просторово-часові межі поетичного дискурсу, виявляючи складну комунікативно-функційну природу. Алюзійні фонетичні оказіоналізми завдяки добору вокальних та консонантних одиниць із певними акустико-артикуляційними параметрами містять відсилання до культурно-духовних джерел України та світу, з-поміж яких не лише усна народна творчість, а й твори сучасного масового мистецтва. Вирізнено найпродуктивніші в українському поетичному дискурсі фонетично змодельовані вербальні одиниці алюзійного типу, зокрема міфологічні, фольклорні, пісенні, літературно-художні, кінематографічні