СЕМАНТИКА ГРЕЦЬКИХ БІБЛЕЇЗМІВ У БІБЛІЇ КОРОЛЯ ЯКОВА

Анотація

У статті розглядається проблема семантичного наповнення грецьких біблеїзмів у процесі їх відтворення з тексту-оригіналу у тексті перекладу в англомовній біблійній традиції. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю єдиної текстологічної парадигми щодо новозавітного тексту та наявністю різних текстологічних підходів до реконструкції первісного змісту, що безпосередньо впливає на формування біблеїзмів та їхню семантичну варіативність у перекладах. Авторка виходить із положення про те, що проблема визначення автентичного тексту Нового Завіту залишається відкритою внаслідок співіснування конкуруючих текстових традицій, зокрема Textus Receptus та Majority Text, які по-різному структурують рукописну спадщину і задають різні інтерпретаційні моделі. У цьому контексті Біблію Короля Якова розглядають як ключовий перекладний проєкт ранньомодерної доби, що інтегрував грецьку, давньоєврейську та попередні перекладацькі традиції, сформувавши визначальний вплив на подальший розвиток англомовного біблійного дискурсу. Особливу увагу приділено поняттю “світло” як репрезентанту лексико- семантичного поля, що дозволяє простежити механізми збереження та трансформації семантичного ядра біблеїзмів. Визначено, що у процесі перекладу відбувається не лише відтворення вихідного значення, а й його контекстуальна переорганізація в межах англоцентричної мовної картини світу, що зумовлює появу нових смислових акцентів. У статті обґрунтовується теза про те, що біблеїзми не втрачають зв’язку з текстом-джерелом й зберігають ядро у лексико-семантичному полі з варіантною периферією значень, незважаючи на різні перекладацькі стратегії та текстологічні розбіжності. Аналіз здійснено з позицій дискурсно-функційного і лінгвокультурологічного підходів із урахуванням антропоцентричної парадигми сучасного мовознавства. Доведено, що семантика грецьких біблеїзмів формується як результат взаємодії тексту-оригіналу та перекладної традиції, де кожен новий переклад і відтворює, і частково модифікує смислову структуру біблійного вислову. У статті зроблено висновок, що аналіз семантичної динаміки біблеїзмів на прикладі поняття “світло” дозволяє виявити сталі механізми збереження смислового ядра і одночасної адаптації до лінгвокультурних контекстів