PRAGMALINGUISTIC ASPECT OF THE RESEARCH OF EUPHEMISMS AND DYSPHEMISMS (BASED ON UKRAINIAN NEWS TELEGRAM CHANNELS)
Abstract
The article is devoted to the pragmalinguistic aspect of the study of euphemistic and dysphemistic nominations in the discourse of news telegram channels. Since the beginning of the full-scale war, there has been a tendency to frequently use secondary nominations in different types of discourses. It determines the urgency of the proposed research. In news telegram channels authors use euphemisms and dysphemisms to achieve their own goals in the process of communication, as well as to achieve a pragmatic euphemistic or dysphemistic effect of influence on readers. An important feature of the chosen discourse is the subjective way of presenting information that distinguishes them from the media discourse. Examples of euphemisms and dysphemisms demonstrate that this directly affects the selection of linguistic means. The purpose of the article is to perform a comprehensive analysis of secondary nominations, considering pragmalinguistic methods. The practical material consists of 107 dysphemisms and 151 euphemisms, selected by the method of continuous sampling. The source material for the article was four popular Ukrainian news telegram channels: STERNENKO, Lachen pyshe, Telehramna sluzhba novyn, Ivano-Frankivsk 24/7. Euphemisms and dysphemisms are context-dependent units, so it is important to analyze them within a particular message, taking into account the authors’ intentions. According to the theory of speech acts, euphemistic and dysphemistic nominations are qualified as indirect assertives. In addition to information about events that can be evaluated according to the true-false category, they simultaneously perform another type of illocutionary act. At the same time, the emergence of euphemisms and dysphemisms is associated with the observance or violation of the postulates of pragmatic principles of communication, particularly, the principle of cooperation by H. P. Grice and the politeness principle by G. Leech, as demonstrated by the proposed analysis of secondary utterances. In addition, the study has shown various cases of the use of presuppositions in euphemistic and dysphemistic statements.
References
2. Григораш A.С. Евфемізми як засіб маніпуляції свідомістю (на матеріалі англомовних мас-медійних текстів). Мовні і концептуальні картини світу. 2013. Вип. 46 (1). С. 328–336.
3. Небелюк Л.Р. Лінгвокогнітивні характеристики евфемізмів в американському англомовному політичному дискурсі (на матеріалах публікацій засобів масової інформації 2000-2020 рр.) : дис. … канд. філ. наук : 10.02.04. Івано-Франківськ, 2021. 213 с.
4. Вострецова В.О., Решетарова І.В. Дисфемізм: status quo ad praesens. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2009. Вип. 47. С. 184–187.
5. Гнатківська Р. До проблеми дисфемії в сучасній англомовній пресі. Вісник Львівського університету. 2009. Вип. 16. С. 14–22.
6. Яворська Ю.Д. Прагматичні аспекти англійських евфемізмів і дисфемізмів політичного дискурсу соціальних медіа. Молодий вчений. 2022. № 4.1(104.1). С. 76–79.
7. Allan K., Burridge K. Euphemisms and Dysphemisms: Language Used as Shield and Weapon. New York : Oxford University Press, 1991. 263 p.
8. Casas Gómez M. The expressive creativity of euphemism and dysphemism. Lexis. Journal in English Lexicology. 2012. № 7. p. 43–64.
9. Crespo Fernández, E. Euphemism and political discourse in the British regional press. Brno Studies in English. 2014. № 40. p. 5–26.
10. Farghal M. Euphemism in Arabic: A Gricean Interpretation. Anthropological Linguistics. 1995. 37. p. 366–379.
11. STERNENKO: Telegram. URL: https://t.me/ ssternenko (дата звернення: 10.02.2023).
12. Лачен пише: Telegram. URL: https://t.me/ lachentyt (дата звернення: 10.02.2023).
13. Телеграмна служба новин: Telegram. URL: https://t.me/tgsn_ua (дата звернення: 09.02.2023).
14. Івано-Франківськ 24/7: Telegram. URL: https://t.me/blacklist2477 (дата звернення: 09.02.2023).
15. Полтавець Ю. Основні підходи до вивчення евфемізмів і дисфемізмів. Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах. 2012. Вип. 24. С. 225–236.
16. Булах М.Б. Евфемізми в медіатексті: функціональний аспект. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 2016. Вип. 33. С. 97–110. 17. Burridge K. Euphemism and language change: The sixth and seventh ages. Lexis. Journal in English Lexicology. 2012. № 7. Р. 65–92.
18. Grice H. P. Logic and Conversation. Syntax and semantics. 1957. Vol. 3. p. 41–58.
19. Leech G. N. Principles of Pragmatics. London : Longman, 1983. 257 p.
20. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації : навчальний посібник. Київ : Академія, 2010. 304 с.
21. Searle J. R. A Classification of Illocutinary Acts. Language in Society. 1976. Vol. 5, No 1. p. 1–23.
22. Searle J. R. Indirect Speech Acts. Syntax and semantics. 1957. Vol. 3. p. 59–82.
23. Вишнівський Р.Й., Ступницька Г.І. Англійські евфемізми як засіб маніпуляції (на матеріалі британського інтернет-видання “The Guardian”). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2022. № 55. С. 17–21.
24. Винниченко В.К. Щось більше за нас: Мала проза. 1909–1929 / упоряд., передмова і прим. С. А. Гальченка. Харків : Фоліо, 2020. 635 с.
25. Дейк Т. А. ван. Вопросы прагматики текста. Новое в зарубежной лингвистике. 1978. Вып. 8. С. 259–336.
26. Петрушова Н. Поняття пресупозиції та її типологія у прагмалінгвістиці. Філологічні науки. 2013. Вип. 15. С. 87–95.
27. Глущенко А.В. Імплікатури як порушення мовленнєвої поведінки комунікантів. Virtus. Scientific Journal. 2019. Вип. 38. C. 158–160.
28. Allan K., Burridge K. Forbidden words: Taboo and the censoring of language. Cambridge University Press. 2006. 303 p.
29. Орвелл Дж. 1984 / пер. з англ. В. Стельмаха. Київ : Видавництво Букшеф, 2022. 368 с.