МОВА ВОРОЖНЕЧІ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ: АНАЛІЗ ПОЛЯРИЗАЦІЇ, АГРЕСІЇ ТА ДЕМОКРАТИЧНОГО ОБГОВОРЕННЯ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

Дослідження представляє комплексний аналіз ворожої мови у сучасному політичному дискурсі, вивчаючи її прояви, механізми та наслідки для демократичного врядування. Через систематичне дослідження агресивної політичної комунікації у різних каналах, включаючи традиційні медіа, платформи соціальних мереж, парламентські дебати та агітаційні матеріали, дослідження встановлює ворожу політичну мову як багатовимірний феномен, що включає образливі висловлювання, навмисну дезінформацію та виключаючі поведінки, які систематично підривають демократичні обговорення. Дослідження застосовує комп’ютерний лінгвістичний аналіз, експериментальні методи дослідження та міжнародні порівняльні підходи для кількісної оцінки моделей ворожості в різних політичних системах і культурних контекстах. Результати показують, що прихильники різних політичних коаліцій демонструють стабільні рівні токсичності 6–8% у цифрових комунікаціях, при цьому ворожа мова демонструє ефекти зараження в онлайн політичних дискусіях. Дослідження визначає модель «стратегічної ворожості», де політичні діячі застосовують агресивну риторику як раціональні відповіді на інституційні стимули та конкурентний тиск. Темпоральний аналіз вказує на циклічні моделі ворожого дискурсу, що відповідають періодам загостреної політичної напруги, ставлячи під сумнів припущення про лінійний прогрес. Дослідження демонструє двосторонню причинність між політичною поляризацією та агресивною комунікацією, створюючи «спіралі поляризації», що посилюють демократичну дисфункцію. Мета- аналітичні докази розкривають складні, залежні від контексту відносини між ворожою мовою та політичною довірою, тоді як лонгітюдинальне дослідження вказує на широке громадянське невдоволення через сприйняту нецивільність. Дослідження висновкує, що ворожа політична мова функціонує одночасно як індивідуальні комунікативні акти, систематичні культурні моделі та інституційні феномени, що впливають на якість врядування, потребуючи багаторівневих теоретичних рамок для розуміння сучасних викликів демократичної комунікації.