ЛЕКСЕМИ БЛАГОДІЙНОГО ДИСКУРСУ: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТА ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНА АДАПТАЦІЯ

Анотація

Переклад текстів у сфері благодійності став дуже затребуваним сьогодні завдяки стрімкому розвитку гуманітарних рухів та поширенню організацій, що працюють над соціальними, гуманітарними чи релігійними цілями. У взаємопов’язаному світі, де гуманітарні кризи виходять за межі кордонів, співробітництво між учасниками та бенефіціарами вимагає ефективного лінгвістичного посередництва, яке враховує культурні відмінності. Благодійні установи та неурядові організації повинні звертатися до багатомовної та мультикультурної аудиторії, надаючи перекладу фундаментальну роль у передачі послань солідарності, співчуття та взаємодопомоги. Однак переклад благодійного дискурсу – це не просто питання лексичного чи семантичного перенесення, а глибоко культурний та ідеологічний процес. Лексеми благодійності, які часто передають моральні, духовні та емоційні цінності, потребують стилістичної та прагматичної адаптації, щоб зберегти свій вплив на цільового читача. Тому переклад повинен збалансувати мовну точність та культурну чутливість, поважаючи при цьому етичні та гуманістичні наміри оригінального тексту. У цьому сенсі він стає простором для переговорів між мовами, культурами та цінностями. Автори роблять спробу зрозуміти, як уявлення про солідарність та людяність конструюється та передається в різних лінгвістичних контекстах. У статті робиться спроба висвітлити сферу відповідальності перекладача, покликаного передати повідомлення, що виражає емоції, співчуття та універсальні цінності, уникаючи при цьому ідеологічних чи культурних спотворень, а також виявити та систематизувати лексико-стилістичні особливості перекладу англомовних термінів благодійного та недержавного секторів українською мовою шляхом аналізу їх функціонування у відповідному дискурсі. Переклад благодійного дискурсу постає як привілейована галузь дослідження, де перетинаються лінгвістика, перекладознавство та етика міжкультурної комунікації.