ВІДТВОРЕННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКА В ПЕРЕКЛАДІ АНГЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕКСТІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті досліджено особливості відтворення дієприкметника та дієприкметникових конструкцій у перекладі англійських і українських військових текстів. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі військового перекладу та структурною асиметрією англійської й української мов у сфері вираження процесуальної ознаки. Метою дослідження є виявлення основних моделей і перекладацьких трансформацій, що застосовуються під час відтворення дієприкметника в англо-українському та українсько-англійському перекладі військових текстів. Об’єктом дослідження є дієприкметник і дієприкметникові конструкції як граматичні засоби вираження процесуальної ознаки в англійському й українському військовому дискурсі, а предметом – способи, моделі та перекладацькі трансформації їх відтворення в англо-українському та українсько-англійському перекладі. Матеріал дослідження становлять англомовні й україномовні військові тексти, відібрані з відкритих офіційних, доктринальних та аналітичних джерел. У роботі використано методи зіставного, контекстуально- інтерпретаційного та перекладознавчого аналізу. Встановлено, що в англійській мові дієприкметник є продуктивним засобом синтаксичної компресії, тоді як в українській мові його функціонування є обмеженішим і часто потребує синтаксичного розгортання. Доведено, що вибір способу відтворення дієприкметника залежить не лише від граматичної форми, а й від жанру тексту, прагматичної настанови, термінологічного оточення та вимоги до точності повідомлення. Виокремлено найтиповіші способи перекладу: передача дієприкметником, прикметником, особовою дієслівною формою, підрядним реченням, дієприслівниковим зворотом і описовою конструкцією. З’ясовано, що в англо-українському перекладі переважають трансформації членування, заміни та підрядного розгортання, тоді як в українсько-англійському перекладі спостерігається тенденція до компресії змісту за допомогою дієприкметникових форм. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні функційно-прагматичного підходу до перекладу дієприкметника у військовому дискурсі, за яким визначальним є не формальне збереження моделі, а адекватне відтворення логіко-смислових відношень і комунікативної функції висловлення. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час підготовки військових перекладачів та у викладанні перекладознавчих дисциплін.