УТОЧНЮЮЧА НОРМА СЕРЕДНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Анотація

Стаття присвячена вивченню межової норми граматичної системи. Ми розглядаємо верхню й нижню межі мовної норми. Верхня межа є кількісна, а нижня – структурна. Аналіз проводиться з урахуванням морфологічних і синтаксичних особливостей середньоверхньонімецької мови. Норма мови складається з двох списків: з обов’язкового та допустимого. У такому динамічному аспекті вона є соціально-історичним результатом мовно-комунікативної діяльності, який закріплений у традиційній реалізації системи для створення нових мовних фактів. З цієї точки зору систему норми розуміють як організований процес, який реалізується завдяки можливостям мовної системи. Така організація має декілька масштабів, які відповідають категоріям варіативності та доповнюють їх на основі родових або вікових відмінностей.

У представленій статті розглядається зв’язок між нормами, їх перетинання та обопільні впливи. У такому динамічному аспекті вона є соціально-історичним результатом мовно-комунікативної діяльності, який закріплений у традиційній реалізації системи для створення нових мовних фактів.Мовні висловлювання досліджуються, в першу чергу, з їх формального боку, з позиції кодифікованої норми літературної мови. При цьому констатується склад цієї норми та її зміни. Урахування функціональних типів комунікації і типів комунікативних ситуацій описуються стилістичними нормами, що призводить, у свою чергу, до обмеження функціональних стилів як нормативних пунктів для оцінювання мовних висловлювань певних областей комунікації.