ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕЦИПІЄНТА У КАРНАВАЛЬНОМУ ДИСКУРСІ
Анотація
У статті розглядається роль реципієнта у карнавальному дискурсі на матеріалі британської фольклорної п’єси. Карнавальний дискурс виокремлюється від фольклорного дискурсу та описується як символіко-ритуальна постійно відновлювана мовленнєва діяльність, що базується на культурному досвіді представників лінгвокультурної групи, і характеризується динамічністю, комічністю і спрямованістю на нівелювання загальноприйнятих норм соціуму. Карнавальна свідомість відбивається у характеристиках комунікантів як носіїв та трансляторів аксіологічного знання, дискурсивна роль яких залежить від вікової, гендерної, професійної й інших характеристик учасника фольклорного комунікативного акту.
Об’єктом аналізу обрано британську фольклорну п’єсу, яка визначається як автентичний драматичний твір британської лінгвокультурної спільноти, що є різновидом карнавального дискурсу. Карнавальний дискурс, в межах якого існує п’єса, передбачає те, що комуніканти як суб’єкти мовлення об'єднані у гіперсуб’єкт, зумовлений приналежністю учасників фольклорної комунікації до однієї лінгвокультурної групи та наявністю спільної традиції і концептуального аксіологічного поля. Проте, театралізований спосіб презентації британської фольклорної п’єси пропонує чітке розмежування виконавця та реципієнта, які приймають участь у створенні варіанту фольклорного тексту тільки у безпосередньому контакті.
В ході дослідження встановлені специфічні функції, що виконує реципієнт під час презентації британської фольклорної п’єси. Роль мотиватора є провідною, від якої залежить успішність або неможливість виконання традиційного твору. Реципієнт як помічник, цензор або доповнювач є активним учасником презентації п’єси, функції якого часто співпадають із функціями виконавця, що характеризує його як гіперсуб’єкта фольклорної комунікації. Статус коментатора властивий реципієнту в умовах інтернет дискурсу, особливістю якого є віддаленість у часовому вимірі та неможливість приймати участь у текстотворенні британської фольклорної п’єси.
Посилання
2. Беценко Т. П. Концептуальне слово як компонент текстово-образної універсалії фольклорного дискурсу. Граматичні студії. 2017. Вип. 3. С. 91-95.
3. Венгранович М. А. Стилистика фольклорного текста в свете концепции М. Н. Кожиной. Стилистика как речеведение. Сборник научных трудов славянских стилистов, посвященный памяти професора М. Н. Кожиной. М. : Флинта, 2013. С. 251-258.
4. Зуева Т. В. Кирдан Б. П. Русский фольклор : [учебник для высших учебных заведений]. М. : Флинта : Наука, 2002. 400 с.
5. Левинтон Г. А. «Интертекст» в фольклоре. Folklore in 2000. Voces amicorum Guilhelmo Voigt sexaginario. Budapest, 2000. P. 21-28.
6. Омельченко Л. Ф. Самохіна В. О. Фольклор як символічна взаємодія комунікантів. Вісник СумДУ. Серія “Філологія”, 2008. № 1. С. 72-76.
7. Самохіна В. О. Карнавалізація у фокусі лінгвокреативної діяльності Homo Artifex. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія : Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов. Харків, 2018. Вип. 88. С. 26-34.
8. Самохіна В. О. Жарт у сучасному комунікативному просторі Великої Британії та США: монографія. Вид. 2-е, перероб. і доп. Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2012. 360 с.
9. Тараненко Л. І. Актуалізація англійських прозових фольклорних текстів малої форми : монографія. Київ : «Кафедра», 2014. 288 с.
10. Холмогорцева І. C. Діалогічні відношення жанру британської фольклорної п’єси : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Харківський національний університет. Харків, 2016. 239 с.
11. Эмер Ю. А. Праздничный дискурс: когнитивно-дискурсивное исследование. Вестник Томск. гос. ун-та, 2011. № 4 (16). С. 53-68.
12. Эмер Ю. А. Фольклорный концепт : жанрово-дискурсивный аспект. Вестник Томского Гос. ун-та, Серия «Филология», 2010. № 1(9). С. 91-99.
13. Caro F. de Folklore Recycled : Old Traditions in New Contexts. Univ. Press of Mississippi, 2013. 240 c.
14. Kutin B. I. The Roles of Participants in a Storytelling Event. Folklore. № 37, 2007. P. 35–41. DOI:10/7592/FEJF2007.37.kutin