ВЛАСНІ НАЗВИ У ВИСТУПАХ БРИТАНСЬКИХ ПАРЛАМЕНТАРІВ ПЕРІОДУ КОРОНАВІРУСНОЇ ПАНДЕМІЇ

Анотація

Нині, коли зростає роль політики у світі, загострюється конкурентна боротьба між політичними силами, все більшого значення набувають механізми маніпулювання, мова політиків починає грати все більш істотну роль у житті суспільства. Дослідження політичних текстів дає змогу встановити відмінності і спільні риси мовної організації політичної лексики. Одна з найпомітніших рис політичних текстів – велика кількість лінгвістичних прийомів. На думку вчених, для того щоб політична мова була ефективною, вона повинна поєднувати логічний і емоційний компоненти. Деякі дослідники політичних текстів вважають, що вибір мовних одиниць має певну мотивацію і ефект. Як показали лінгвістичні дослідження, ефективність мовного впливу досягається за рахунок використання різних виразних засобів мови, зокрема, тропів і фігур, а також певних власних назв. Саме тому аналіз функціонування власних назв у сучасних політичних текстах набуває особливої важливості. У статті розглядаються особливості вживання власних назв у політичних виступах британських парламентарів. У роботі висвітлено функціональне навантаження онімів, які виконують номінативну, інформаційну та символічну функції. Давньогрецький філософ Платон писав, що кожна політична система, як і різні істоти, має свою особливу мову: одну – для демократії, другу – для олігархії, а третю – для монархії. Метою статті є аналіз онімів у виступах британських парламентарів. Об’єктом дослідження є власні назви. Предмет дослідження – функціонування власних назв (онімів). Мета визначає вибір методів, тому у нашому дослідженні було використано загальнонаукові методи систематизації, аналізу та синтезу, кількісний аналіз. Сумуючи вищезазначене, можемо підкреслити, що вперше було проведено аналіз онімів у політичних текстах британських парламентарів періоду коронавірусної пандемії. Практична цінність роботи полягає у тому, що проведений аналіз онімів у політичних текстах відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть бути пов’язані з виявленням диференційних особливостей використання власних назв у політичних текстах у різних країнах. У результаті розвідки були встановлені особливості функціонування власних назв.