КОМУНІКАТИВНІ РОЛІ ПЕРСОНАЖІВ СЕРІЙНИХ УБИВЦЬ В АМЕРИКАНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ХХ СТОЛІТТЯ

  • В. І. Ницполь
Ключові слова: комунікативна роль, категоріальна роль, оперативна роль, споріднена роль, мікроконтекст

Анотація

У статті проаналізовано комунікативні ролі персонажів серійних убивць. Матеріалом дослідження слугувала художня проза ХХ століття (“American Psycho” Брета Істона Елліса, “The silence of the lambs” Томаса Гарріса, “Misery” Стівена Кінга та “Along Came a Spider” Джеймса Петтерсона). У процесі дослідження розглянуто проблему рольової диференціації комунікантів; опрацьовано головні підходи до вивчення поняття «комунікативна роль», запропоновані провідними українськими та зарубіжними мовознавцями; подане власне трактування поняття «комунікативна роль»; вивчено три типи комунікативних ролей: категоріальні, оперативні та споріднені комунікативні ролі; виокремлено категоріальні, оперативні та споріднені комунікативні ролі персонажів серійних убивць; проілюстровано кожну роль прикладами із американських художніх творів ХХ століття. Розподіл категоріальних ролей здійснено на основі соціокультурної та професійної приналежності персонажів серійних убивць. Оперативні ролі вивчено на основі комунікативних ситуацій, які найчастіше повторювались, а споріднені ролі досліджено через призму трансакційного аналізу. У процесі дослідження виявлено, що персонажі серійних убивць виконують спільну категоріальну роль вбивці та інші категоріальні ролі відповідно до їх соціального статусу та професій (лікар, репортер, режисер тощо). Розглянуто оперативні ролі мислителя, жартівника та господаря ситуації, що підтверджують їх бажання керувати не тільки процесом спілкування, але й реальними життєвими ситуаціями, та привертати увагу людей до власних особистостей через жарти, демонстрацію своїх знань або вираження своїх думок. У процесі спілкування персонажі серійних вбивць також виконують споріднену роль батька / матері, що вказує на те, що вони вважають себе розумнішими за інших і прагнуть впливати на життя інших. Персонажі художнього твору вербалізують свої інтенції у комунікативних ситуаціях створених автором, що дозволяє різнобічно дослідити їх комунікативні ролі.

Посилання

1. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих отношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы. Москва : АСТ, 1998. 398 с.
2. Heritage J. Conversation analysis and institutional talk In.: Handbook of language and Social Interaction / Ed. by K.L. Fitch and R.E. Sanders. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 2005. P. 103–147.
3. Sacks H. Lectures on conversation. 2 vols. Emanuel A. Schegloff. Oxford : Basil Blackwell, 1992. 343 p.
4. Тарасова О. Метафора и функциональная неграмотность. Alma mater. Вестник высшей школы. 2003. № 1. С. 9–17.
5. Ущина В.А. Позиціонування суб’єкта в англомовному дискурсі ризику: соціокогнітивний аспект : монографія. Луцьк : Вежа-Друк, 2015. 380 с.
6. Шейнов В. П. Манипулятивное общение как источник конфликтов. Стратегии коммуникативного поведения : материалы докл. Междунар. науч. конф. Ч. 1. Минск : МГЛУ. 2001. С. 152–155.
Опубліковано
2020-12-09
Як цитувати
Ницполь, В. І. (2020). КОМУНІКАТИВНІ РОЛІ ПЕРСОНАЖІВ СЕРІЙНИХ УБИВЦЬ В АМЕРИКАНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ХХ СТОЛІТТЯ. Нова філологія, 2(80), 67-72. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2020-80-2-10
Розділ
Статті