ЗАСТОСУВАННЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТРАНСПОЗИЦІЇ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ РОМАНУ ВАЛЬТЕРА СКОТТА “АЙВЕНГО”

Анотація

У статті досліджено проблему застосування трансформації транспозиції в українських перекладах роману Вальтера Скотта «Айвенго», здійснено їх порівняльний аналіз, продемонстровано їх комплексність та виправданість. Наголошено, що основна мета перекладача полягає в досягненні адекватного перекладу, чому сприяє уміння використовувати перекладацькі трансформації з дотриманням відповідних норм мови перекладу, що забезпечує більш точну передачу інформації, закладеної в оригінальному тексті. Основні наукові результати були отримані з використанням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, а саме: аналізу та узагальнення наукової літератури з проблем перекладацьких трансформацій; теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу; цілісних та інтегральних підходів до дослідження лінгвістичних явищ; порівняльного, описового та аналітичного методів. На основі компаративного аналізу текстів оригіналу та перекладів роману Вальтера Скотта «Айвенго», зроблених Ю. Лісняком та Г. Лозинською, І. Давиденком і Д. Родієнко, констатовано, що Ю. Лісняк та Г. Лозинська дещо відійшли від норм мови оригіналу й наблизили свій переклад до норм української морфології, застосувавши для цього близько 400 трансформацій. Перекладачі зробили текст перекладу легшим для сприйняття українським читачем. Виявлено, що переклад, зроблений І. Давиденком і Д. Родієнко, демонструє намагання перекладачів дотримуватись норм оригіналу, що інколи перевантажує смислову інформативність нарації. Зазначено, що найчастіше в перекладах застосовувались такі види транспозиції, як ад’єктивація та вербалізація.. Найменш вживаними були субстантивація та адвербалізація. Але водночас проведений аналіз констатує, що здебільшого трансфор- мації мали комплексний характер, що доводить зумовленість перекладу художнього тексту необхідністю враховувати всі характерні риси та особливості тексту художнього твору, не обмежуватися лише якимось одним завданням, а сукупно використовувати всі доступні засоби і прийоми для досягнення найбільш якісного перекладу і адекватності – основної мети перекладацької діяльності.