КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ МОРФОЛОГІЧНОЇ ВАРІАНТНОСТИ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Ключові слова: варіант, варіант слова, морфологічні варіанти, форма слова, словозмінна варіантність

Анотація

У статті подано різні погляди щодо тлумачення терміна «варіант» і трактування термін сполуки «варіант слова». Описано різні класифікації варіантів слів (акцентуаційні, фонетичні, орфоепічні, орфографічні, словотвірні, граматичні, останні з яких мовознавці ототожнюють із морфологічними або поділяють на морфологічні й синтаксичні). Серед різноманітної класифікації варіантів слів ґрунтовно проаналізовано морфологічні варіанти й виокремлено такі особливості: форми того самого слова; тотожність лексичного й граматичного значення; наявність спільної або варіантної словозмінної основи (братові/брату – спільна, золотому/золотім – варіантна); наявність варіантних флексій (нова – новая); наявність формотворчих суфіксів (ім’ям – іменем); неоднакове поширення в стилях літературної мови; взаємозамінність у тій самій позиції. Вказано на інші чинники, якими може бути зумовлена морфологічна варіантність, зокрема: зміною і словозмінної основи, і флексій (сльозами – слізьми), акцентуаційними змінами (стола–столу), фонетичними й акцентуаційними змінами (на тоці – на току), зміною лексичного значення слова (духу – духа, каменю – каменя), варіюванням граматичної категорії роду при змінній або незмінній формі слова (зал ч.р. – зала ж.р. – не потребує контексту, купіль – ч.р. і ж.р. – потребує контексту), варіюванням форм того самого роду (вовкулак ч.р. – вовкулака ч.р., постіль ж.р. – постеля ж.р.). Зазначено, що мовознавці другої половини ХХ ст. використовували різні терміни на позначення спільнокореневих утворень із тотожним змістом і деякими видозмінами форми, а саме: паралельні форми, варіантні закінчення, паралельні закінчення, паралельні граматичні форми, морфологічні варіанти, варіантні утворення, варіантні форми тощо. Також вказано на дискусійне питання в українській лінгвістиці про розмежування понять «паралельна форма», «дублет» і «варіант» і на доречність використання терміна «варіант», який найбільш повно виражає суть явища варіювання мовних засобів. Зазначено доцільність вживання терміносполуки «варіанти форм слова», якщо йдеться про морфологічну варіантність, а також поняття «морфологічна варіантність», «словозмінна варіантність», «варіанти форм слова» потрактовано як синоніми.

Посилання

1. Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни: у 4 т. Донецьк : ДонНУ, 2012. Т. 1: А–Й. 402 c.; Т. 2: К–О. 350 с.
2. Карп’юк М.Д. «Паралельна форма», «дублет» чи «варіант»? Культура слова. 1978. Вип. 15. С. 70–75.
3. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, О.Г. Тодор; за ред. С.Я. Єрмоленко. Київ : Либідь, 2001. 222 с.
4. Словник лінгвістичних термінів / уклад.: Д.І. Ганич, І.С. Олійник. Київ : Вища школа, 1985. 360 с.
5. Тараненко О.О Варіанти мовних одиниць. Українська мова. Енциклопедія / редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. Київ : вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2004. С. 62–63.
6. Струганець Л. Диференційні ознаки норми літературної мови. Культура слова. 2011. № 74. С. 34–43.
7. Загнітко А. Проблеми правописної варіантності: система й узус (на матеріалі граматичних системних та узусних варіантів) Лінгвістичні студії. 1998. Вип. 4. С. 126–132.
8. Дудик П.С. Стилістика української мови : навч. посібник. Київ : Вид. центр «Академія», 2005. 368 с.
9. Коць Т. Явище варіантності в історії літературної мови. Українська мова. 2016. № 2. С. 82–91.
10. Поставний В.В. Морфологічні варіанти іменників. Українська мова і література в школі. 1974. № 3. С. 35–44.
11. Мельничайко В.Я. До питання про граматичну синоніміку. Українська мова і література в школі. 1970. № 9.
12. Сологуб Н.М. У цвіті – у цвіту. Рідне слово. 1974. Вип. 8. С. 45–51.
13. Вихованець І. У світі граматики. Київ : Рад. школа, 1987. 188 с.
14. Юносова В. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові. Київ : Знання України, 2003. 126 с.
15. Зарінова М.В. Лексична варіантність в українській літературній мові кінця ХІХ – початку ХХ ст. : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. Київ, 2020. 211 с.
16. Семиряк В.Д. Шляхи виникнення іменникових словотворчих варіантів. Мовознавство. 1971. № 5. С. 21–27.
17. Кузьма І. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників в українській мові. Львів : Літопис, 2006. 306 с.
18. Чабаненко В.А. Стилістичні можливості словотвірних варіантів. Українська мова і література в школі. 1983. № 11. С. 38–40.
19. Вихованець І. Основні питання морфології. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія / І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Загнітко, С.О. Соколова, за ред. К.Г. Городенської. Київ : Видавничий дім Д. Бураго, 2017. С. 19–68.
Опубліковано
2021-11-10
Як цитувати
Шмілик, І. Д. (2021). КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ МОРФОЛОГІЧНОЇ ВАРІАНТНОСТИ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ. Нова філологія, (83), 282-287. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-41
Розділ
Статті