ПРАГМАТИКА ЗАПОЗИЧЕНЬ У РАМКАХ ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЦИЗМІВ В ІТАЛІЙСЬКІЙ МОВІ)

Ключові слова: мовний знак, комунікативний ефект, стилістичні сфери мови, евфемізм, прагматичний компонент

Анотація

Статтю присвячено питанню функціонально-прагматичної адаптації запозичень у мові-реципієнті. Розглядаються праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, які вивчали процеси асиміляції іншомовних слів у новому мовному середовищі. Лінгвісти до недавнього часу намагалися описати та структурувати запозичення в основному за лексико-семантичними схемами. Але зараз мовознавча наука намагається вийти за рамки класичних досліджень і виокремити прагматичну інформацію про слово, що переплітається із семантичною. Тим більше, що відносно нових запозичень ієрархічність може змінюватися, і прагматична інформація може передувати семантичній, поступово входячи в лексичне значення слова. Індикатором цього явища є в тому числі зміна прагматичного навантаження одного й того ж слова у різних типах дискурсу. Освоєння запозиченої лексики пов’язане із появою специфічних комунікативних моделей, що свідчать про різні етапи адаптації нового слова. Оскільки прагматика розглядає відношення між учасниками комунікації та мовними знаками, то важливим є встановити причини, з яких іншомовні слова потрапляють до різних видів дискурсу. На прикладі італійської мови автор розглядає екстралінгвістичні фактори, що впливають на вибір засобами масової інформації англіцизмів для впливу на свідомість адресата. Створюючи текст, журналісти часто вдаються до маркованої лексики з метою підняти престиж того чи іншого об’єкта дискусії, приховати небажаний контент повідомлення та надати більшої ваги малозначущим явищам у суспільстві. Натомість у комп’ютерному дискурсі англіцизми вживаються передусім для позначення нових термінів та спрощення міжнародного спілкування спеціалістів у галузі інформатики, і тому прагматичний компонент у них практично відсутній. Те ж саме можна сказати і про офіційно-діловий та науковий дискурс. Таким чином, можна зробити висновок, що в італійській мові запозичення з англійської можуть зазнавати змін на рівні прагматичного компоненту лексичного значення, і що стилістичне забарвлення дискурсу є тією необхідною умовою, за якої можливе як набуття додаткового прагматичного значення, так і втрата початкового.

Посилання

1. Крысин Л.П. Русское слово, свое и чужое: Исследования по современному русскому языку и социолингвистике. Москва, 2004. 883 с.
2. Аристова В.М. Англо-русские языковые контакты (англицизмы в русском языке). Ленинград : ЛГУ, 1978. 150 с.
3. Архипенко Л.М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові: етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХІ ст.) : автореф. дис. канд. філолог. наук : 10.02.01. Харків, 2005. 28 с.
4. Сімонок В.П. Запозичена лексика в українській мовній картині світу. Науковий вісник Херсонського державного університету. Перекладознавство та міжкультурна комунікація. 2016. Вип. 2. С. 96–102. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvxdupmk_2016_2_22.
5. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної прагматики. Підручник. Київ : Академія, 2011. 304 с.
6. Гончаренко Л.О. Функціональний аспект запозичень. Актуальні проблеми слов’янської філології. 2010. Вип. ХХІІІ (част. 4). С. 294–301.
7. Дружин Г.В. Сучасні лексичні запозичення: прагматика, семантика, соціолінгвістика : автореф. дис. канд. філ. наук : 10.10.02. Дніпропетровськ, 2006. 32 с.
8. Заботкина В.И. Семантика и прагматика нового слова (на материале английского слова) : дис. док. фил. наук : 10.02.04. Москва, 1991. 372 с.
9. Мельник С.М. Прагматичні функції іншомовних вкраплень в українській прозі кінця ХХ – початку ХХІ століть. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2014. С. 258–260.
10. Манина С.И. Прагматические функции иноязычных вкраплений. Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 2 : Филология и искусствоведение. 2010. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/pragmaticheskie-funktsii-inoyazychnyhvkrapleniy
11. Рубан В.О. Лінгво-прагматичні функції англійських запозичень у сучасному французькому медіа-дискурсі. Науковий вісник Чернівецького університету. Романо-слов’янський дискурс. 2012. Вип. 598. С. 43–48. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvchu_rsd_2012_598_11.
12. Петров В.В., Караулов Ю.Н. Вступительная статья. Язык. Познание. Коммуникация. Москва : Прогресс, 1989. 5–11 с.
13. Олянич Н.В. Презентационная теория дискурса : монография. Волгоград : Парадигма, 2004. 507 с.
14. Караулов. Ю.Н. Русский язык и языковая личность. Москва : Наука, 1987. 261 с.
15. Беляевская Е.Г. Семантика слова. Москва : Высш. школа, 1987. 128 с.
16. Oxford Business English Dictionary. Dilys Parkinson .Oxford University Press. 2006. 608 p.
17. Видлак С. Проблема эвфемизма на фоне теории языкового поля. Этимология. 1965. Москва : Наука, 1967. 44–52 с.
18. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. Москва, Волгоград : Перемена, 2000. 368 с.
Опубліковано
2021-12-30
Як цитувати
Бикова, А. А. (2021). ПРАГМАТИКА ЗАПОЗИЧЕНЬ У РАМКАХ ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЦИЗМІВ В ІТАЛІЙСЬКІЙ МОВІ). Нова філологія, (84), 13-19. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-2
Розділ
Статті