ПРИТЧА ЯК ЖАНР: ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ МОДЕЛІ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ФОРМИ

Ключові слова: алегорія, метафора, герменевтика, жанрова гібридність, літературний аналіз

Анотація

У статті розглянуто притчу як особливий літературний жанр, що поєднує оповідальну лаконічність із глибокою алегоричною та філософською насиченістю. Метою дослідження є виявлення ключових моделей інтерпретації притч, визначення їх жанрових ознак та аналіз механізмів впливу на читача. У роботі узагальнено основні підходи до вивчення притч – від традиційної алегоричної інтерпретації до історико-критичної парадигми та сучасної герменевтики. Особливу увагу приділено теоретичним моделям аналізу притч, зокрема концепціям, що підкреслюють їхню метафоричну природу, наративну структуру та контекстуальну зумовленість. На основі сучасних досліджень виділяються основні характеристики притчі як жанру. Розглядається також типологія притч та їх жанрова диференціація, включаючи зіставлення з байкою, що дозволяє уточнити межі та специфіку жанру. У статті аналізується еволюція наукових уявлень про притчу – від її розуміння як суто релігійного та дидактичного тексту до визнання її універсальної літературної форми, здатної функціонувати у різних культурних та історичних контекстах. Зроблено висновок про те, що притча як жанр залишається затребуваною завдяки своїй універсальності, багатошаровості та здатності актуалізувати екзистенційні смисли у свідомості читача. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема порівняльно-історичний, герменевтичний, типологічний та описово-аналітичний методи, що дали змогу систематизувати сучасні підходи до аналізу притч та простежити трансформацію жанру в історичній перспективі. Наукова новизна роботи полягає у комплексному узагальненні сучасних концепцій інтерпретації притчі, уточненні її жанрових характеристик і висвітленні тенденцій розвитку цього жанру в умовах сучасної культури. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання під час викладання курсів із літературознавства, герменевтики, історії світової літератури, теорії жанрів та міжкультурної комунікації, а також у подальших наукових дослідженнях жанрової еволюції літературних форм.

Посилання

1. В. О. Сухомлинський: біобібліографія: 1987–2000 рр. / АПН України, Українська асоціація Василя Сухомлинського; уклад. Г. І. Сухомлинська, О. В. Сухомлинська; ред. Н. О. Гажаман, Л. І. Ніколюк. Київ: КНЕУ, 2001. 128 с.
2. Україна в нас одна. Казки, притчі, жарти, легенди, перекази: фольклорний збірник / упоряд., авт. передм. І. В. Туржанський. Чернівці: Букрек, 2018. 240 с.
3. Crossan J. D. In parables: The challenge of the historical Jesus. New York: HarperCollins College Div., 1973. 141 p.
4. Duff D. Modern genre theory. London: Routledge, 2014. 304 p. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315839257
5. Elliott J. H. What is social-scientific criticism? Minneapolis: Fortress Press, 1993. 176 p.
6. Hedrick C. W. Many things in parables: Jesus and his modern critics. Louisville: Westminster John Knox Press, 2004. 142 p.
7. Jülicher A. Die Gleichnisreden Jesu. Bd. 1. Freiburg: Mohr, 1888.
8. Mandri H. Allegory as the function of literary parables. Anglisticum Journal (IJLLIS). 2024. Vol. 13, No. 2. P. 25–30.
9. Marevesa T., Meyer B. W. Re-reading the parable of the Good Samaritan in the context of COVID-19 pandemic in Africa: A narrative paradigm // Pharos Journal of Theology. 2024. Vol. 105, No. 4. P. 1–11. DOI: https://doi.org/10.46222/pharosjot.105.44
10. Martinsen A. Parables between realism and ideology. The power of parables. Leiden: Brill, 2024. P. 389–409. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004680043_020
11. Ottenheijm H. L. M., Poorthuis M. Introduction: Parables in changing contexts: A preliminary status questionis. Parables in changing contexts: Essays on the study of parables in Christianity, Judaism, Islam, and Buddhism. Leiden: Brill, 2020. P. 1–11. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004417526_002
12. Sharipova G. B. The genre of the parable, its genesis, development and current state // European Journal of Literature and Linguistics. 2023. No. 3. P. 60–64. DOI: https://doi.org/10.29013/EJLL-23-3-60-64
13. Snodgrass K. R. Stories with intent: A comprehensive guide to the parables of Jesus. Grand Rapids: Eerdmans, 2008. 846 p.
14. Van Eck E. Interpreting the parables of the Galilean Jesus: A social-scientific approach. HTS Teologiese Studies / Theological Studies. 2009. Vol. 65, No. 1. Art. 308. 12 p. DOI: https://doi.org/10.4102/hts.v65i1.308
15. Zimmermann R. How to understand the parables of Jesus: A paradigm shift in parable exegesis. Acta Theologica. 2009. P. 157–182.
16. Zimmermann R. Many-fold yields by polyvalent interpretation: The parable of the mustard seed in synoptic tradition. Encountering the parables in contexts old and new / ed. by T. E. Goud, J. R. C. Cousland, J. Harrison. New York: T&T Clark, 2022.
17. Zimmermann R. Puzzling the parables of Jesus: Methods and interpretation. Minneapolis: Augsburg Fortress, 2015. 496 p.
18. Zymner R. Parabel. Historisches Wörterbuch der Rhetorik. 2003. Bd. 6. S. 502–514.
Опубліковано
2026-11-18
Як цитувати
Саєнко, Н. В. (2026). ПРИТЧА ЯК ЖАНР: ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ МОДЕЛІ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ФОРМИ. Нова філологія, (103), 170-177. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2026-103-21
Розділ
Статті