КАРНАВАЛЬНІ ВИТОКИ ДИТЯЧОГО ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ)

Анотація

Стаття торкається стилістичних особливостей дитячої поезії та її карнавальних витоків. Аналізується карнавал як «сміхова культура», його зв’язок з дитячим фольклором, мовні характеристики дитячої карнавальної поезії. Розглянуто дослідження авторського карнавального дискурсу Ю. Крістевої, Н. В. Дусіної, В. Г. Пожидаєвої, визначено підходи до вивчення карнавальної естетики творів Ф. Рабле, Е. Т. А. Гофмана, Ф. Достоєвського, Ф. Дюрренматта. Згідно з Ю. Крістєвою, карнавальному дискурсу притаманні поліфонічність та діалогічність. Н. В. Дусіна і В. Г. Пожидаєва досліджують трансформовані мотиви та образи римського карнавалу.

Вчені підкреслюють, що розуміння карнавалу змінюється залежно від епохи, літературних традицій, індивідуально- авторської концепції. Охарактеризовано основні когнітивні параметри карнавального дискурсу, як то: матеріально-тілесний низ, порушення онтологічних та причинно-наслідкових норм, абсурдність. Основні принципи карнавалізації дійсності, а саме порушення бінарних опозицій, викручена логіка, алогічність, яка подекуди переходить в абсурдність поетичного мовлення, поширюються на дитячу лінгвокультуру.

Встановлено, що дитяча карнавальна культура постає своєрідним антиподом культурі дорослих. Домінуючими в дитячій поезії є референційні сфери «тіло» та «їжа». На карнавальне дійство вказують назви персонажів, які містять у своїй морфемній структурі словотворчі форманти, що характеризують незграбність одних персонажів та карнавальне свавілля інших.

Дитячі вірші класифікуються на три види: 1) римований вірш з переносом рими в іншу строфу, 2) римований вірш з акрофонічною перебудовою, 3) жартівливий чотиривірш. За жанровою приналежністю вірші розподіляються на лічилки, дражнилки, страшилки та авторську поезію.

Спільним для них є безкінечний ланцюг римованих морфем та лексем, що не несуть на ніякого змістовного навантаження. Проте елементарні віршовані форми сприяють створенню комічного ефекту та карнавальної атмосфери. На лексичному рівні цьому сприяють фонетико-орфографічні каламбури, пейоративна лексика, а також лексика на позначення геніталій та пов’язаних з ними фізіологічних процесів, оксюморони та словосполучення з оказіональними синтагматичними зв’язками. Фамільярно-площадкова мова виступає як основний елемент фонетико-синтаксичної будови дитячих віршів і реалізується у використанні пейоративної та інвективної лексики.