ІМПЕРАТИВ У СКЛАДІ СПОНУКАЛЬНОГО РЕЧЕННЯ ЯК ДОМІНАНТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ СПОНУКАННЯ В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

В. А. Жук

doi:10.26661/2414-1135-2020-80-1-27

В. А. Жук

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2020-80-1-27

Ключові слова: імператив, дієслово, бажаність, заперечення, ствердження

Анотація

У статті розглядаються імперативні форми дієслова як ядерні конституєнти функціонально-семантичного поля спонукання в давньоанглійській мові; аналізуються семантичний обсяг цих мовних одиниць, а також закономірності їх функціонування. Метою статті є розгляд особливостей функціонування давньоанглійських засобів вираження модального значення спонукальності. Актуальність дослідження визначається тим, що воно ведеться в рамках історичної прагматики й дає змогу, з одного боку, розширити сферу застосування прагматичного аналізу, з іншого – отримати дані щодо мовного аспекту літературних пам’яток минулого. Предмет дослідження – актуалізація модального значення спонукальності. Зазначена мета зумовила постановку й вирішення таких завдань дослідження: визначити семантичний обсяг модального значення спонукальності, які репрезентовані в давньоанглійських текстах; виявити засоби вираження цього значення; установити роль мовних засобів, що мають модальний потенціал спонукальності, у реалізації цілей комунікації; обґрунтувати можливість прагматичного опису одиниць мовного спілкування носіїв давньоанглійської мови. Джерелом фактологічного матеріалу в основному слугували видання давньоанглійських текстів, які відредаговані фахівцями ХІХ–ХХ століть. Отже, побудова стверджувальних і негативних імперативних речень виявляє певні закономірності, які полягають у більш імовірній експлікації діяча, вираженого особовим займенником, у разі заперечення та більш імовірній відсутності згадки про нього при ствердженні. Чисельне превалювання стверджувальних імперативних речень та оказіональність в експлікації адресата при запереченні дають змогу розглядати давньоанглійські імперативні речення як односкладні. Уведення в їх структуру особистого займенника для вказівки потенційного виконавця необхідної дії нарівні зі зверненням сприяє емфатизації веління. Отримані результати можуть слугувати відправною точкою для вивчення суміжної з функціонально-семантичним полем спонукальності, полем оптативності/бажаності в давньоанглійській мові. Перспективним також видається докладний аналіз стилістичної зумовленості вживання маркерів спонукальності в окремому типі тексту.

Посилання

1. Агеева Г.А. Специфика религиозной проповеди как одного из видов языковой коммуникации. Лингвистические исследования и методика преподавания иностранных языков. Иркутск, 1997. С. 3–4.
2. Ахманова O.C. Словарь лингвистических терминов. 4-е изд., стереотип. Москва : КомКнига, 2007. 596 с.
3. Бармина Е.Г. Прагматическая характеристика речевых эпизодов в древнеанглийской эпической поэме «Беовульф» : автореф. дисс. ... канд. фил. наук : 10.02.04. Санкт-Петербург, 2004. 18 с.
4. Бруннер К. История английского языка : в 2 т. Москва, 1956. Т. 2. 392 с.
5. Бузаров В.В. Основы синтаксиса разговорной речи. Москва : Изд-во Крон-Пресс, 1998. 368 с.
6. Гухман М.М. Структура древнегерманских глагольных основ и оформление парадигматических рядов. Проблемы морфологического строя германских языков : сборник статей / отв. ред. В.Н. Ярцева. Москва : Изд-во АН СССР, 1963. С. 74–86.
7. Журавлева В.В. Взаимодействие отрицания с модальностью недействительности в простом предложении (на материале немецкого языка) : автореф. дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.04. Москва, 1977. 18 с.
8. Иванова И.П. История английского языка. Москва : Высшая школа, 1976. 318 с.
9. Ильиш Б.А. История английского языка. Москва : Высшая школа, 1968. 418 с.
10. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В.Н. Ярцева. Москва : Сов. энциклопедия, 1990. 685 с.
11. Михайленко В.В. Семантические классы глаголов и императивный контекст. Проблемы лингвистической семантики / Чечено-Ингушский государственный университет. Грозный, 1977. С. 118–127.
12. Мухин А.М. Морфологические и синтаксические категории. Исследования по языкознанию / отв. ред. С.А. Шубик. Санкт-Петербург : Изд-во С.-Петербургского университета, 2001. С. 51–55.
13. Плунгян В.А. Грамматические категории, аналоги и заместители : автореф. дисс. ... докт. фил. наук : 10.02.19. Москва, 1998. 48 с.
14. Расторгуева Т.А. История английского языка. Москва : Астрель, 2002. 348 с.
15. Семенюк М.П. Категория императива в английском и русском языках. Сопоставительные исследования грамматических категорий : сборник научных трудов. Свердловск, 1985. С. 27–33.
16. Смирницкий А.И. Древнеанглийский язык. Москва, 1955. 317 с.
17. Сравнительная грамматика германских языков : в 5 т. / ред. М. Гухман. Москва : Наука, 1966. Т. 4 : Морфология. 455 с.
18. Храковский В.С. Семантика и типология императива: Русский императив. Ленинград : Наука, 1986. 270 с.
19. Ælfric’s Catholic HomiUes. The First Series. Oxford : Early English Text Society, 1979. 562 p.
20. ÆIfric’s Catholic HomHies. The Second Series. Oxford : Early English Text Society, 1979. 390 p.
21. Baugh А.С. А History of the English Language. Lnd., 2002. 464 p.
22. Beowulf and the Finnsburh Fragment / ed. prof. Klaeber. NY, 1922. 401 p.
23. Campbell A. Old English Grammar. Oxford: Clarendon Press, 1959. 423 p.
24. Hopper P.S. The Syntax of the Simple Sentence in Proto-Germanic. The Hague – Paris, 1975. 98 p.
25. McLaughlin J. Old-English Syntax: Handbook. Tubingen, 1983. 105 p.
26. Minkoff M. English Historical Grammar. Sofia, 1967. 395 p.
27. Mitchell B. Old English Syntax: Vol. 1–2. Oxford : OUP, 1985. Vol. 2 : Subordination, independent elements, element order. 1080 p.
28. Quirk R. An Old English Grammar. Lnd., 1955. 166 p.
29. The Cambridge History of the English Language: Vol. 1–6. Volume 1 : The beginnings to 1066 / ed. Richard M. Hogg. Cambridge, CUP, 1992. 633 p. URL: https://ru.scribd.com/document/367103339/The-Cambridge-Historyof-theEnglish-Language-Vol-1-pdf (date of application: 20.07.2020).