МІСЦЕ ПРОПРІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ В ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ УЛАСА САМЧУКА

Анотація

Ономастична лексика посідає провідне місце у творі та окреслює просто- рові й часові межі твору. Питання власних назв постало в часи античності, нині увагу сучасних науковців привертають питання української літератур- ної ономастики. Ономастичні вчення дають змогу відслідковувати загальні тенденції мовного розвитку. Дослідження власних назв у художній літе- ратурі – одне з найважливіших питань ономастики. Пропріальна лексика несе певне стилістичне навантаження, становить інтегральний елемент форми художнього твору, є складником стилю письменника. У статті розглянуто особливості вживання пропріальної лексики в рома- нах Уласа Самчука «Марія», «Дермань», «Волинь», окреслено коло дослідників, які займаються вивченням проблеми ономастичних оди- ниць і вивченням онімів як частини художнього твору. У дослідженні з’ясовано стилістичні засоби й естетичні функції власних назв у романах Уласа Самчука. У розвідці виокремлено антропоніми, що відрізняються за структурою, етимологією і стилістичним навантаженням. Установлено, що провідне місце у творах автора посідають прискіпливо обрані ним власні імена. Ономастичний простір становлять переважно одно- членні, рідше двочленні антропомоделі з орієнтацією на село. Виявлено, що зовнішні та внутрішні властивості персонажів автор передає оцінно-харак- теристичними антропонімами, наявні прізвища з прозорою етимологією. В ономастиконі тексту автор утілює переважно номінативну та харак- теризувальну функції. Яскраву оцінну функцію в романах виконують прізвиська, у тому числі жіночі, утворені від прізвищ чоловіка шляхом додавання суфікса -иха. Виділено узагальнені імена та прізвища без кон- кретної адресації завдяки використанню множини, прізвища відомих історичних осіб, усічені форми імен. У творах виявлено семантично наповнені і стилістично забарвлені імена. Окреслено, що пропріальним назвам притаманна різноманітність конота- цій та асоціативних зв’язків. Ономастичний простір твору є невід’ємним складником художнього твору й об’єктивує вагомий обсяг лінгвістичної й екстралінгвістичної інформації.