ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ КАТЕГОРІЇ ПРЕДИКАТУ В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

  • Ю. Ю. Ковальчук
Ключові слова: китайська мова, предикат, предикативність, предикативне відношення, функціонально-семантичний аспект

Анотація

Статтю присвячено опису особливостей аналізу категорії предикату в сучасній китайській мові. Об’єктом обрано аналіз досліджень категорії предикату. Cхарактеризовано такі поняття, як предикативність, предикативне відношення та процес предикації, з метою фундаментального визначення й систематизації засобів реалізації категорії предикату та предикативних відношень у китайській мові. Визначено широкий спектр досліджень зарубіжних, китайських і вітчизняних синологів, присвячених висвітленню особливостей категорії предикату, що сприяло ґрунтовній систематизації аналізу досліджень категорії предикату в сучасній китайській мові. Установлено, що для визначення поняття «предикат» варто розрізняти логічну і граматичну категорії, оскільки предикат співвідноситься із семантичною ознакою, а присудок, поняття, яке застосовується в західноєвропейській і вітчизняній лінгвістичній термінології, асоціюється з формальною стороною (частина речення). Отже, семантичний предикат указує на ознаку предмета та його здатність до зміни ознаки або стану в часі й просторі. Також зазначено, що предикат містить найбільше смислове навантаження та асоціюється з тією частиною речення, яка містить аргумент. Проаналізовано класифікацію частин мови, що володіють різним ступенем предикативності й можуть виконувати функцію предикату в китайській мові. Також установлено, що спільною ознакою таких частин мови є ідея потенційної мінливості, тобто здатність указувати не лише на ознаку, а й на зміни ступеня інтенсивності ознаки. З’ясовано, що китайські синологи зосереджують дослідження на систематизації та поглибленому вивченні засобів реалізації предикативних відношень, які вважаються основою структури китайської мови. Крім того, зазначено, що західноєвропейські синологи зосереджують увагу на дослідженні категорій, між якими може встановлюватися предикативний зв’язок, наприклад, топік-коментар. На додаток визначено специфіку дослідження категорії предикату у функціонально-семантичному аспекті як привілейовану серед вітчизняних і зарубіжних синологів.

Посилання

1. Семантический энциклопедический словарь / под ред. В.Н. Ярцевой. Институт языкознания АН СССР. Москва : Советская энциклопедия, 1990.
2. Петухин В.А. Логика предикатов. Курс: дискретная математика. 1999. URL: https://cutt.ly/QgtEZaM (дата звернення: 30.09.2020).
3. Арутюнова Н.Д. Лингвистический энциклопедический словарь. Москва : Советская энциклопедия, 1990. С. 392.
4. Мещанинов И.И. Члены предложения и части речи. Москва-Ленинград : Академия наук СССР, 1945. С. 324.
5. Вайсберг. И Weissberg J. Theoretische Grundlugen der deutschen Grammatik. Siegen, 2003.
6. Прияткина А.Ф. Русский язык. Синтаксис осложненного предложения. Семантический предикат. Предикатная лексика. 2016. URL: https://cutt.ly/8gtQZWL (дата звернення: 30.09.2020).
7. Золотова Г.О. Очерк функционального синтаксиса русского языка. Москва : Наука, 1973. C. 352
8. Ван Ли. Основы китайской грамматики. Москва : Издательство иностранной литературы, 1954. С. 147.
9. Люй Шу-сян. Очерк грамматики китайского языка. Часть первая. Категории. Москва : Наука, 1965. С. 349.
10. Li Ch. N., Thompson S.A. Mandarin Chinese: A Functional Reference Grammar. Berkley : University of California Press. 1981. 691 p.
11. Курдюмов В.А. Курс китайского языка. Теоретическая грамматика. Москва : Цитадель-Трейд ; Лада, 2005. С. 576.
12. Драгунов А.А. Исследования по грамматике современного китайского языка. 1 изд. Москва – Ленинград : Академия наук СССР. 1952. С. 230.
13. Красухин К.Г. Опыт построения универсальной классификации предикатов. 3 изд. Москва : Лесной вестник. 2002. С. 62–75
14. Мартынов В.В. Категория языка. Семасиологический аспект. Москва : Наука, 1982. С. 192.
15. Демьянков В.З. Предикаты и концепция семантической интерпретации. Известия АН СССР. Серия «Литератур и язык». 1980. № 4. Т. 39. С. 336–346.
16. Бондар О.І. Предикати модусу в українській мові. Науковий вісник Чернівецького університету. 2009. № 465–477. С. 61–64
17. Любимова Ю.С. Засоби реалізації категорії оптативності в сучасній китайській мові. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». 2019. № 43. Т. 6. С. 154–157.
18. Пащенко Ю.А. Предикативность и предикат в лингвистике и логике. Вестник Таганрогского государственного педагогического института им. Чехова. Серия «Гуманитарные науки». 2006. № 2. С. 70–72.
19. Боговик О.А. Семантична класифікація предикатів. Актуальні проблеми слов’янської філології. Міжвузівський збірник наукових статей Серія «Лінгвістика і літературознавство». 2009. № 22. С 480–491.
20. Солнцева Н.В., Солнцев В.М. Теоретическая грамматика современного китайского языка. Проблемы морфологи : курс лекций. Москва : Военный институт, 1978. С. 152.
21. Карпека Д.А. Глагол и грамматические категории предикатов в современном китайском языке. Санкт-Петербург : Восточный экспресс, 2017. С. 384.
22. 王力. 中国语法理论. 中华书局. 1955. 523页.
23. Степанов Ю.С. Имена. Предикаты. Предложения. Монография. Москва : Наука, 1981. С. 361.
Опубліковано
2020-12-09
Як цитувати
Ковальчук, Ю. Ю. (2020). ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ КАТЕГОРІЇ ПРЕДИКАТУ В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ. Нова філологія, 1(80), 240-246. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2020-80-1-35
Розділ
Статті