КОНФЕСІЙНА ЛЕКСИКА В ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ОЛЕГА ПОПОВА

  • Т. В. Ліштаба
Ключові слова: поетичне мовлення, релігійна лексика, сакральна лексика, стилістичний прийом, функціонально-стилістичні особливості

Анотація

У статті проаналізовано твори сучасного українського поета Олега Володимировича Попова. Виділено найбільш уживані конфесійні лексеми, визначено їхню стилістичну роль і нові лексико-семантичні прояви цих мовних одиниць. Зазначено, що в мовознавчій науці дотепер немає єдиного визначення лінгвістичних термінів, що відбивають процеси в релігійній сфері. Такі лексичні утворення називають по-різному: богословською лексикою, релігійно-християнською лексикою, релігійною термінологією, сакральною лексикою, конфесійною лексикою. У пропонованому дослідженні кваліфіковано лексеми аналізованого різновиду як конфесійну лексику (терміни «релігійна лексика» та «сакральна лексика» ужито як синоніми). З’ясування особливостей уживання конфесійної лексики у творах поета дозволить осягнути глибину його світовідчуття, що сприятиме кращому розумінню творчості митця. Це й актуалізує вибір тематичного напряму пропонованої статті. Виявлено, що у віршових творах митця величезний семантичний масив становлять власні назви біблійної та релігійної тематики. Такі стилістичні прийоми сакралізують текст, наповнюють його духовним смислом. Найбільш уживаними в конфесійній семантиці є абстрактні лексеми «душа» й «серце». У поетосфері Олега Попова вони переосмислюються в конкретних образах. Наголошено на тому, що ідейно-концептуальна основа релігійного мовлення визначає специфіку всіх мовно-виразових засобів, реґламентує таким чином їхній функціонально-семантичний статус. Часте використання в поезії Олега Попова великої кількості релігійної лексики, уживання її в різних контекстах свідчить про те, що це поет із глибокою християнською символікою, оригінальними художніми образами, нетрадиційними мистецькими підходами навіть до традиційних в українській літературі та культурі понять. Водночас митець закорінений у традиції та звичаї свого народу, у християнську релігію й віровчення. Уживання сакральної лексики в поетичному дискурсі автора надає віршам особливо проникливого, пафосного й урочистого характеру.

Посилання

1. Сологуб Н.М. Біблійні образи в художній творчості І. Багряного. Мовознавство. 1993. № 1. С. 43–47.
2. Піддубна Н.В. Сакральні лексеми у творчості О. Олеся (на прикладі вживання агіонімів та назв священних будівель). Олександр Олесь. Творча спадщина і сучасність. Суми, 1999. С. 240–248.
3. Бондаренко Л.А. Релігійно-християнська лексика і фразеологія в поезії Дмитра Загула. Християнство й українська мова : матеріали Наукової конференції. Львів, 2000. С. 289–292.
4. Бірюкова О.О. Сакральні образи у поезії авторів Нью-Йоркської групи. Культура слова. Київ, 2003. Вип. 62. С. 22–25.
5. Браїлко Ю.І. Конфесійна лексика у творчості українських поетів 60–80-х років ХХ ст. (семантико-стилістичний аспект) : дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2005. 245 с.
6. Павлова І.Г. Лексика конфесійного стилю. Дивослово. 2001. № 1. С. 18–24.
7. Тодор О.Г. Конфесійна лексика у мові періодики. Культура слова. Київ, 2001. Вип. 59. С. 77–78.
8. Попов О.В. Солодкий щем. Одеса, 2010. 152 с.
9. Попов О.В. Коли вже з осінню на «ти». Одеса, 2009. 112 с.
10. Попов О.В. На покуті душі. Харків, 2012. 102 с.
Опубліковано
2020-12-09
Як цитувати
Ліштаба, Т. В. (2020). КОНФЕСІЙНА ЛЕКСИКА В ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ОЛЕГА ПОПОВА. Нова філологія, 1(80), 327-331. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2020-80-1-48
Розділ
Статті