МЕДІЙНИЙ ДИСКУРС ЯК СФЕРА СУСПІЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Анотація
Наукову розвідку присвячено дослідженню медійного дискурсу як сфери суспільної комунікації. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком сучасного світу, зростанням масової комунікації й інформаційних технологій. Величезний вплив інтернету та розвиток засобів масової інформації сприяють створенню новітнього інформаційного простору, який складається з великої кількості медіаджерел. Мета та завдання статті полягають у поглибленні наявних підходів до поняття «медіадискурс», аналізі його цілей. Об’єктом дослідження є медійний простір. А предметом – медійний дискурс. У роботі розглянуто різні підходи до визначення поняття медіадискурсу, наведено теоретичні засади щодо його особливостей та цілей. Було з’ясовано, що в медійному просторі функціонує медіадискурс. Поняття медіадискурсу є похідним від загальної концепції дискурсу і становить сукупність процесів і продуктів мовленнєвої діяльності у сфері суспільної комунікації. Виявлено, що медіадискурс − це будь- який вид дискурсу, що реалізується в медіапросторі та продукується засобами масової інформації. Медіадискурс надає уявлення про мовленнєву діяльність у сфері мас-медіа, оскільки охоплює численні екстралінгвістичні чинники, пов’язані з особливостями творення медіаповідомлення, культурозумовленими способами кодування та декодування, а також соціально-історичним та політико-ідеологічним контекстом. Установлено, що медіадискурс увесь час розширює комунікативно- інформаційні канали та сприяє кількісному зростанню своєї аудиторії, робить можливим швидке реагування на зміни в житті індивіда та суспільства. У зв’язку з тим, що головним у медіадискурсі є передача інформації, його цілями є: опис ситуації та пояснення отриманої інформації; регулювання дійсності адресантів; вплив на свідомість адресантів через потік інформації, який залежно від простору та часу впливає на людину та спричиняє відповідний зворотний зв’язок; прогнозування стану справ про ймовірні дії того чи іншого чинника, що має на меті стимулювання до запропонування результатів, висновків. Доведено, що медійні тексти висвітлюють подію чи ситуацію з урахуванням різних поглядів, передають офіційну думку за допомогою закодованої знакової системи – мови преси, зароджують певні цінності та сприяють зникненню інших. Зазначено, що робота може стати підґрунтям для подальшого аналізу медіадискурсу як мовленнєвої практики, мовленнєвих актів медійного дискурсу.
Посилання
3. Кибрик А.А. Обосновано ли понятие Дискурс СМИ? Жанры и типы текста в научном и медийном дискурсе. Орел : OGIIK, 2008. С. 6–11.
4. Кожемякин Е.А. Массовая коммуникация и медиадискурс: к методологии исследования. Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия «Гуманитарные науки». 2010. № 2 (73). Вып. 11. С. 13–21.
5. Козак О. Україномовний рекламний медіа дискурс: лінгвопрагматичний аспект. Тренди та перспективи розвитку мультидисциплінарних досліджень : матеріали ІІ Міжнародної студентської наукової конференції, м. Чернігів, 15 вересня 2021 р. Вінниця, 2021. Т. 1. С. 102–104.
6. Коритнік Д.Ю., Баранова С.В. Медіадискурс як різнопланове явище сучасних медіадосліджень. Collection of scientific papers “New Philology”. 2020. № 80. Vol. І. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/ 123456789/84965/1/Media%20discourse% 20as%20a%20diverse%20phenomenon% 20of%20modern%20media%20researches. pdf;jsessionid=5D2FDF63146E1041A83EB- 57C4D347C52
7. Лойко В.В. До питання маніпуляції суспільною свідомістю у політичному дискурсі ЗМІ. Вісник Житомирського державного університету. Філологічні науки. 2011. Вип. 57. С. 179–181.
8. Пташник М.И. Система реноминативных приемов в современном публицистическом дискурсе (на материале русского, английского и испанского языков) : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.19. Ростов-на-Дону, 2010. 23 с.
9. Чумак Л.М. Смислове представлення лексичних неологічних одиниць у сучасних англомовних медіатекстах. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». 2017. № 29. Т. 2. С. 91–94.