КОНЦЕПТИ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ МОВНІЙ СВІДОМОСТІ: ПСИХОСЕМАНТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПОЛЯ

Анотація

Проблема дослідження емоцій із лінгвістичного погляду привертає увагу вчених у різних контекстах. Разом із тим існують недостатньо вивчені лінгвістичні аспекти емоційної сфери людини. Зокрема, йдеться про дослідження концептуального поля концептів на позначення негативних емоційних станів у національній мовній свідомості. Ми вважаємо, що ефективним засобом аналізу таких концептів є дослідження результатів асоціативних експериментів із залученням розробленого автором методу психосемантичного моделювання концептуального поля. Цей метод ґрунтується на аналізі двох рівнів: психічний рівень моделювання охоплює тілесно-перцептивний, логіко-понятійний, емоційно-афективний та ціннісно-смисловий компоненти, семантичний рівень полягає у виділенні категорій речі, властивості та відношення. Виходячи з принципу неупередженості, ми проаналізували матеріал, представлений в офіційних виданнях – українсько- та російськомовних асоціативних словниках. Оскільки нас цікавив, перш за все, найновіший період часу, було прийняте рішення зосередитися на асоціативних словниках, укладених у ХХІ ст. Проаналізовано три слова, що характеризують негативні емоційні стани: злість, сором, відчай. Проведене дослідження виявило, що концептуальне поле концептів на позначення негативних почуттів та емоцій в українській та російській мовній свідомості має як спільні, так і відмінні риси. Спільні риси полягають у тому, що концепти Злість, Сором, Відчай трактуються як небажаний, поганий стан, а більшість асоціацій відзначається негативним забарвленням. Для української мовної свідомості характерними є такі риси: 1) трактування злості в контексті пояснення стану з логічного погляду; 2) наявність деталізації характеристик сорому як суспільно та особистісно значущої реакції; 3) відсутність ціннісно-смислового навантаження відчаю, його деталізації. Для російської мовної свідомості типовими є такі риси: 1) злість асоціюється з дієвістю, конкретною спрямованістю; 2) відсутність деталізації характеристик сорому, трактування його через інші об’єкти; 3) наявність диференціювання, уточнення ступеню відчаю, його сприйняття як антицінності.