ЗАГОЛОВКОВИЙ КОНСТРУКТ В АРХІТЕКТОНІЦІ СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ТЕКСТУ: КРИТЕРІЇ ВЕРБАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Г. С. Онуфрієнко

doi:10.26661/2414-1135-2024-93-18

Г. С. Онуфрієнко https://orcid.org/0000-0003-1190-3515

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2024-93-18

Ключові слова: академічна комунікація, структура наукового тексту, заголовковий конструкт, мультивекторний фокус дослідження, науковий дискурс, тема, рема, бінарна модель заголовка

Анотація

Висвітлена у статті проблема є надзвичайно актуальною для сучасного наукового дискурсу загалом з огляду на інтенсивність процесів інформатизації у глобальному масштабі. Автор фокусує наукову увагу на найпершому маркері й обов’язковому компоненті архітектоніки наукового тексту – заголовковому конструкті, від якості формулювання якого природними мовами безпосередньо залежать обсяг і результативність трансляційного потенціалу самого тексту як науковому продукту й ідентифікація його базових понять у пошуковій парадигмі сучасного інформаційного простору. Обґрунтовано актуальність саме комплексної візії під час формулювання та проведення аналізу заголовка сучасного наукового тексту, яка дозволяє визначити домінантні квалітативні та квантитативні маркери маніфестації його вербальної досконалості. У статті висвітлено спектр функцій заголовкового конструкта наукового тексту в академічній комунікації, зокрема в контексті категорій риторики, когнітивної лінгвістики, термінознавства, мовознавства, з позицій теорії актуального членування речення, екології наукового тексту. На основі аналізу заголовкових конструктів наукових текстів виокремлено такі, що містять маркери вербальної досконалості цього найпершого з обов’язкових компонента архітектоніки наукового продукту у форматі малого жанру. З урахуванням визначальних критеріїв мультивекторного виміру заголовкового конструкта наукових текстів малих форм автором обґрунтовано оптимальні для завдань комунікаційного простору його вербальні моделі. Вмотивовано необхідність поширення в освітньо-науковому просторі інтегративних практикумів, де йтиметься про моделі вербалізації заголовкових конструкцій тексту відповідно до його когнітивно-комунікативної функції в умовах тенденції до гармонізації з європейським освітнім простором і активізації наукової комунікації паралельно державною мовою й англійською як міжнародною. Адресат статті – науково-педагогічні та педагогічні працівники, лінгвісти, докторанти, аспіранти, магістранти, студенти.

Посилання

1. Козолуп М. Генеза поняття «академічна комунікація» як категорії сучасної лінгводидактики. Львівський філологічний часопис : науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. 2018. № 3. С. 117–122.
2. Онуфрієнко Г. Науковий стиль української мови : навчальний посібник. 3-тє вид., доп. Київ : ЦУЛ, 2016. 426 с.
3. Приходько Г. Когнітивні параметри категорії невизначеності. Львівський філологічний часопис : науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Львів : Видавничий дім «Гельветика», 2023. № 13. С. 159–165.
4. Chafe W. Discourse, consciousness and time. Chicago: University of Chicago Press, 1994. 392 p.
5. Halliday M. An Introduction to Functional Grammar / M.A.K. UK: Hodder Arnold, 2004. 689 p. http://www.uel.br/projetos/ppcat/pages/arquivos/RESOURCES/2004_HALLIDAY_MATTHIESSEN_An_Introduction_to_Functional_Grammar.pdf.
6. Kovalenko Y., Onufrienko H. Text format of the scientific report for the conference and abstracts of this report: common and different. Modern problems in science : Proceedings of the ХIХ International Scientific and Practical Conference. Vancouver, Canada. 2022. P. 626–629.
7. Mathesius V. A Functional Analysis of Present Day English on a General Linguistic Basis. Prague : Publishing House of the Czechoslovak Academy of Sciences, 1975. 228 p.