MAIN CRITERIA OF CLASSIFICATION OF INTERLINGUAL HOMONYMS IN MODERN LINGUISTIC SCIENCE
Abstract
Arranging the studied material is a responsible and important stage of scientific work, which helps the researcher to update and deepen knowledge about a certain phenomenon or object. The article is devoted to the criteria for the classification of interlingual homonyms, that is, words belonging to different language systems and endowed with a symmetrical form and an asymmetrical meaning. Interlingual homonyms are known to often pose difficulties in communication and translation. The comprehensive investigation of such words began in 1928, when the work of M. Koessler and J. Derocquigny “False friends, or pitfalls of English vocabulary. Tips for translators” was published. Since then, a lot of scientific studies have appeared and many dictionaries have been compiled based on the material of two or more languages. However, research in this linguistic area does not lose its relevance, because not all aspects of interlingual homonymy have been compared, and therefore its units (pairs or groups of interlingual homonyms) will require new classification schemes every time, which will undoubtedly be founded on already known principles. Actually, they are considered in our paper. Having analyzed the classifications of interlingual homonyms proposed in modern linguistic literature, we found out the most essential features of such vocabulary, defined the criteria that are the basis of its classification schemes, and showed that among these criteria, there are self-sufficient (semantic, formal, etymological, derivational, part-of-speech) and additional (stylistical and grammatical). Thus, according to the semantic principle, interlingual homonyms can be divided into full (relations of semantic exclusion) and partial (relations of semantic inclusion or semantic intersection); according to the formal principle – into phoneticgraphic (proper homonyms), phonetic (homophones), graphic (homographs) and morphological (homomorphs); according to etymological principle – on homogeneous and heterogeneous; according to the derivational principle – on homonyms of the first degree and homonyms of the second degree; according to the part-of-speech principle – on substantival, adjectival, adverbal, verbal, etc. Any of these schemes can become both basic and intermediate for a more extensive classification.
References
2. Беднаж М. Польсько-українська міжмовна омонімія : автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 2000. 19 с.
3. Вотінцева М. Міжмовні омоніми неспоріднених мов. Східнослов’янська філологія : збірник наук. праць. Серія: Мовознавство. 2015. Вип. 25. С. 37–42. 4. Кійко С. Міжмовна омонімія з погляду різних лінгвістичних дисциплін. Одеський лінгвістичний вісник. 2017. Вип. 9 (3). С. 20–25. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/olinv_2017_9(3)__6 (дата звернення: 17.03.2023).
5. Кононенко І., Співак О. Українсько-польський словник міжмовних омонімів і паронімів / за ред. І. Кононенко. Київ, 2008. 343 с.
6. Кононенко І. Українська та польська мови: контрастивне дослідження = Język ukraiński i polski: studium kontrastywne. Warszawa, 2012. 808 с.
7. Кочерган М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. Київ, 1997. 400 с.
8. Лабенко О. Генеза міжмовної омонімії у неспоріднених мовах (на матеріалі французької та української мов). Проблеми семантики слова, речення та тексту. 2011. Вип. 27. С. 137–141. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/pssrtt_2011_27_19 (дата звернення: 17.03.2023).
9. Рильський М. Твори : у 3-х т. Т. 3. Статті. Київ, 1956. 418 с.
10. Турчина А. Лексична міжмовна омонімія у слов’янських мовах. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. 2012. Вип. 17. С. 121–126. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/kdsm_2012_17_18 (дата звернення: 20.03.2023).
11. Щербина Д. Повні українсько-білоруські міжмовні омоніми. Філологіка / Philologica : зб. наук. праць. Кривий Ріг, 2020. Вип. 21. С. 97–112.
12. Chamizo Domínguez P. J. Los falsos amigos desde la perspectiva de la teoría de conjuntos. Applied Linguistics Now: Understanding Language and Mind / La lingüística aplicada actual: comprendiendo el lenguaje y la mente. Almería, 2009, P. 1111–1126.
13. Grosbart Z. Teoretyczne problemy przekładu literackiego w ramach językow bliskopokrewnych (na materiale języka polskiego i językow wschodniosłowiańskich). Łódź, 1984. 160 s.
14. Ivašina N., Rudenka A., Janovec L. Falešní přátelé překladatele v češtině a běloruštině. Praha, 2006. 122 s.
15. Kaleta R. Białorusko-polska homonimia międzyjęzykowa. Warszawa, 2014. 172 s.
16. Koessler M., Derocquigny J. Les faux amis ou les pièges du vocabulaire anglais. Conseils aux traducteurs. Paris, 1928. 387 p.
17. Król M. Homonimia interjęzykowa a nauczanie języka obcego. Studia Rusycystyczne. Kielce, 2015. T. 23. S. 79–86.
18. Kusal K. Rosyjsko-polska homonimia międzyjęzykowa. Anuari de Filologia. Llengües i literatures modernes. 2014. № 4. S. 53–66.
19. Rečnik srpsko-poljskih međujezičkih homonima i paronima = Słownik serbsko-polskich homonimów i paronimów / Red. D. Šipka. Poznań, 1999. 158 p.
20. Rutkowski K. Polsko-rosyjskie homonimy i paronimy międzyjęzykowe – propozycja klasyfikacji. Studia Wschodniosłowiańskie. 2012. T. 12. S. 305–319.
21. Wojan K. Międzyjęzykowa homonimia leksykalna. Zagadnienia analizy. Język a rzeczywistość. Rusycystyczne studia konfrontatywne. Katowice, 2005. S. 32–39. 22. Wojan K. Zjawisko homonemii międzyjęzykowej na przykładzie języków: polskiego, rosyjskiego i fińskiego. Wokół homonimii międzyjęzykowej. Warszawa, 2017. S. 41–69.