ЛІНГВОКОГНІТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕМІКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ДУХОВНОГО СВІТУ УКРАЇНЦІВ

Анотація

Стаття присвячена лінгвокогнітивному дослідженню фраземіки на позначення духовного світу українців. Автори зазначають, що сучасні лінгвістичні дослідження все частіше спрямовуються в річище антропоцентризму, коли в центрі них перебуває людина, її діяльність, поведінка, характер, переживання, традиції, звичаї, вірування тощо. Нині мовні явища вивчаються комплексно: з позицій походження, структури, функціювання, їхньої ролі у відтворенні явищ буття людини. У ході дослідження було простежено, як ці явища буття відтворюються за допомогою різних мовних одиниць, зокрема неповторних образних висловів – фразеологізмів, які процеси проходять у мозку людини в процесі продукування цих утворень, як унаслідок цього концептуалізується і категоризується навколишня дійсність. Мета і завдання статті. У пропонованій статті автори поставили за мету проаналізувати сучасні тенденції у вивченні фразеологічних одиниць, в яких відтворено духовний світ українців. Для реалізації цієї мети виконано такі завдання: введено в науковий обіг реферування думок сучасних учених, розкрито їхні погляди на досліджувану проблему, а також проілюстровано ці погляди конкретними прикладами фразем, в яких віддзеркалюється ментальність українського етносу, відображено його духовний світ. Предмет та об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження стали фразеологічні одиниці, відібрані з низки довідкових джерел, а предметом – їх лінгвокогнітивна інтерпретація. У статті представлено опис найбільш репрезентативних, на наш погляд, мовних одиниць. Серед численних етносимволів, які фіксує як національна культура взагалі, так і через відповідні мовні одиниці, національна мова як важливий складник першої, представлено коло етнокультурних концептів на позначення констант народної культури. Унаслідок проведеного дослідження автори дійшли висновку про те, що в стійкому вислові, у його вербальному вираженні фіксуються результати когнітивних зусиль розуму людини. Значення фразеологізму може дати лише загальне уявлення про зміст концепту, окреслити відомі межі представлення його окремих характеристик. Мовні засоби своїми значеннями передають тільки частину концепту, що можна довести наявністю синонімів, різних дефініцій і текстових описів одного і того самого концепту. Дослідження продемонструвало, що у цьому напрямі наукових пошуків перспективним є концептуальний та лінгвокультурологічний аналіз фразеологічних одиниць, які дають змогу заглибитися в культуру народу, його традиції, звичаї, обряди, вірування з точки зору етносвідомості, смислопороджувальними механізмами якої є не лише мислення, а й почуття, інтуїція, знання етносу про навколишній світ.