ТЕКСТОТИП «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІМН» ЯК ДИСКУРСИВНИЙ ЖАНР

Анотація

Об’єктом наукового вивчення у статті є жанрова локалізація текстів, об’єднаних у групу «національний гімн» (НГ), предметом – лінгвоспецифічні риси, що уможливлюють їх осмислення як окремого дискурсивно-генологічного явища. Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні феномену «національний гімн» як особливого жанру лірико-політичної комунікації. Робота базується на методологійних принципах когнітивно-дискурсивної парадигми лінгвістики. У ході дослідження було з’ясовано, що серед трьох символів держави (герб, прапор, гімн ) НГ є єдиним, що його наділено мовою. І в цьому своєму амплуа він постає як своєрідний тексто-мовленнєвий продукт, використовуваний у певних дискурсивних умовах, що робить його окремим повноцінним жанром художньої творчості – дискурсивним. Як такий він характеризується низкою притаманних лише йому жанротвірних параметрів: композиційна малоформатність, безсюжетність (переважно); віднесеність до функційного стилю художнього мовлення; тематична спрямованість на виховання та закорінення в народі духу патріотизму, «правильної» громадянської позиції, любові до батьківщини та лояльності державі. З’ясовано, що важливою дискурсивною рисою текстів НГ є й їх специфічна адресато-адресантна конфігурація, що утворює своєрідну агентивно-клієнтивну єдність, де агент дискурсу може виступати як а) активний адресант / суб’єкт мовлення у вигляді ідеологічного замовника (влада, держава, еліта); б) автор (реальний творець тексту, пропагандист, ідеологічний глашатай); в) ліричний герой. Клієнтом дискурсу в текстах НГ є народ (об’єкт мовлення, пасивний адресат, слухач). Доведено, що з генологічної точки зору дискурсивний жанр «НГ» є кластером текстів гібридного характеру, розчинених відразу в декількох дискурсивних формаціях – художній, ритуальній, релігійній, політичній, патріотичній тощо. У цьому своєму амплуа він має такі основні жанродискурсивні ознаки загального характеру: політичний текст програмного характеру на авторські вірші; форма представлення дійсності з позицій держави / влади / еліт / істеблішменту; засіб масової агітації, розрахований на колективне сприйняття й виконання.