ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ АНТОНОМАЗІЙ У РОМАНІ ТЕРРІ ПРАТЧЕТТА «КРАДІЙ ЧАСУ»
Анотація
Роботи Террі Пратчетта мають значну популярність у всьому світі протягом тривалого часу. Його твори екранізуються провідними стримінг платформами, мають радіоадаптації й театральні постановки, засновані на сюжеті комп’ютерні ігри. Відносно недавно їх почали перекладати українською мовою; одним із перших вийшов переклад міні циклів про Смерть із серії «Дискосвіт». Відповідно, і робіт, присвячених українському перекладу, наразі немає, що зумовлює актуальність роботи. У цілому творчість Т. Пратчетта досліджується досить давно, хоча в основному розвідки стосуються більше культурологічних і літературознавчих аспектів, ніж мовознавчих. У статті маємо на меті визначити особливості створення та перекладу імен власних на прикладі роману Террі Пратчетта Thief of Time. Методом наскрізної вибірки з роману загальним обсягом 357 сторінок і його перекладу українською мовою отримано 85 антономазій з відповідниками. У результаті дослідження встановлено, що більшість прикладів імен власних є алюзивними, що перегукується з висновками наявних робіт, які досліджували особливості авторського стилю й інтертекстуальність у роботах Террі Пратчетта. Решта прикладів належить до промовистих імен власних і неускладнених додатковим смислом антропонімів. Такі результати підтверджують гіпотезу, що у фентезійних творах постмодерністських авторів імена власні переважно є алюзивними та характеристичними. Серед прикладів виокремлюємо значну кількість міфонімів, що зумовлено сюжетом твору. Цікавим у досліджуваному романі є те, що міфологічні персонажі олюднюються автором, унаслідок чого отримують імена загальновживаного антропонімікону. Для перекладу імен власних українською мовою переважно використовуються калька та практична транскрипція, рідше – функціональна заміна й морфограматична модифікація. Варто також відзначити, що для перекладу багатокомпонентних імен власних перекладач, як правило, застосовує декілька перекладацьких трансформацій водночас.
Посилання
2. Andrew M. Butler Terry Pratchett. Chicago : Independent Publishers Group, 2001. 78 p.
3. Bryant Christopher. Postmodern Parody In The Discworld Novels of Terry Pratchett. Dissertation presented for the degree of Bachelor of Arts, Single Honours in English, Faculty Of Arts And Education.University Of Plymouth The L-Space Web: Analysis. URL: http://www.lspace.org/books/analysis/christopher-bryant.html. (дата звернення: 18.07.2021).
4. Pratchett T. Theif of time. London : Gollancz, 2001. 357 p.
5. Глюдзик Ю.В. Антропоетоніми у творчості Террі Пратчетта. Матеріали щорічної підсумкової конф. професорсько-викладацького складу факультету іноземної філології ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, 26 лют. 2019 року. Ужгород : ТОВ «Поліграфцентр «Ліра», 2019. С. 26–29.
6. Канчура Є. Інтертекстуальність як риса поетики жанру фентезі (на прикладі романів Террі Пратчетта). Питання літературознавства. 2008. № 77. С. 205–209.
7. Курята Ю.В., Касаткіна-Кубишкіна О.В. Лінгвокультурне коментування літературної спадщини Террі Пратчетта (на основі серії Плаский світ). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2014. № 46. С. 103–105.
8. Пратчетт Т. Крадій часу: роман / переклад з англ. Віктора Морозова. Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. 444 с.
9. Суперанская А.В. Общая теория имени собственного. Москва : Наука, 1973. 367 с.