СВОЄРІДНІСТЬ АВТОРСЬКОГО ПОЕТОНІМІКОНУ В КАЗКАХ ДЖ. РОЛІНГ ТА П. ТРЕВЕРС

Ключові слова: авторська казка, власні назви, поетонімізація апелятивів, зоопоетоніми, топопоетоніми, мовна гра

Анотація

У статі вивчається жанрова своєрідність авторських казок Дж. Ролінг «Гаррі Поттер та філософський камінь» та П. Треверс «Мері Поппінс» з позиції поетонімікону. У процесі дослідження авторка встановлює, що найважливішою особливістю мови як фольклорних, так і літературних казок виступає контекстуальна поетонімізація апелятивів. Проаналізовано вживання зоопоетонімів, що виступають головним поетонімічним конституентом казок про тварин не тільки у фольклорі, а й в авторській казці. Аналіз матеріалу казок свідчить, що в багатьох авторських казках поетонімічних апелянтів набагато більше, ніж особистих імен. Авторка вважає, що в системі власних назв фантастичних і літературних казок специфічною є емоційно-експресивна функція, за допомогою якої створюються імена героїв за їхніми фізичними, біологічними, моральними, інтелектуальними характеристиками, за соціальною, національною приналежністю, родинними зв’язками. Важливою рисою, яка об’єднує фольклорну і авторську казку, є використання прийому буквального осмислення імені або ж використання імен, які говорять самі за себе. У статі наведено характерні риси, загальні для поетонімікону літературної казки (обов’язкова присутність онімізованих апелятивів; зоопоетонімів; топопоетонімів; наявність імен, створення яких пов’язане з фізичними, психічними, біологічними, моральними, інтелектуальними характеристиками персонажа; наявність вигаданих істот з невмотивованими іменами; соціальне розмежування імен). Авторка також розглядає поняття мовної гри, аналізує її функцію в мові персонажів авторських казок, визначає ознаки мовної гри – гнучкість і саморегулюючу силу системного механізму, спонтанність, характеризує її різновиди (мовний жарт, поетонімічна, онімічна гра). У ході дослідження встановлено, що онімічна мовна гра в авторській казці може реалізовуватися на декількох рівнях, а саме: на фонетичному, слово-утворювальному і лексичному. На фонетичному рівні мовна гра реалізується за допомогою низки прийомів, таких як анаграма, паліндром, звуконаслідування. На словотвірному рівні мовна гра проявляється в словотворчих способах суфіксації та словосполучення. На лексичному рівні мовна гра створюється завдяки розбіжності семантичного наповнення мотивуючої і мотиваційної основ в акті словотворення (обігравання внутрішньої форми власних імен, обігравання конотативних власних назв, стилізація власних імен). Зроблено висновок про те, що жанрова роль власних назв як у фольклорному тексті, так і в тексті авторської казки належить антропоетонімам, топопоетонімам і зоопоетонімам.

Посилання

1. Карпенко С. Європейський підхід до класифікації жанру народної казки. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mik_2014_17_1_67 (дата звернення: 05.07.2021).
2. Горбонос О. Літературні казки І. Франка та Р. Кіплінга як авторська анімалістична жанроформа: типологічний аспект. Науковий вісник Ужгородського університету, 2016. с. 93–96.
3. Будур Н. Литературная сказка Англии. Сказочная энциклопедия. Москва : ОЛМА-ПРЕСС, 2005. С. 249–253.
4. Zipes J. A fairy tale is more than just a fairy tale. Book 2.0. 2012. Vol. 2, No. 1–2. P. 113–120.
5. Baycroft T. Folklore and Nationalism in Europe During the Long Nineteenth Century. D. Hopkin (Ed.). Leiden: Brill, 2012.
6. Warner M. Once Upon a Time: A Short History of Fairy Tale. Oxford : Oxford University Press, 2014.
7. Carrassi V.A Broader and deeper idea of fairy tale: reassessing concept, meaning, and function of the most debater genre in folk narrative research. URL: https://www.folklore.ee/folklore/vol65/carrassi.pdf (дата звернення: 05.07.2021).
8. Jacobs J. English Fairy Tales. The Pennsylvania State University. URL: http://www2.hn.psu.edu/faculty/jmanis/joseph-jacobs/EnglishFairy-Tales.pdf (дата звернення: 05.07.2021).
9. Blanár V. Proper Names in the Light of Theoretical Onomastics. Namenkundliche Informationen. Leipzig : Leipziger Universitätsverlag, 2019. № 95/96. P. 89–157.
10. Travers P. Mary Poppins : книга для чтения на англ. яз. Київ : Ранок, 2016. 140 с.
11. Rowling J. K. Harry Potter and the Philosopher’s Stone. Bloomsbury, 2000. 223 p.
Опубліковано
2021-11-10
Як цитувати
Кокнова, Т. А. (2021). СВОЄРІДНІСТЬ АВТОРСЬКОГО ПОЕТОНІМІКОНУ В КАЗКАХ ДЖ. РОЛІНГ ТА П. ТРЕВЕРС. Нова філологія, (83), 132-137. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-19
Розділ
Статті

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають