ПРАІНДОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОЕТИКАЛЬНИЙ СПАДОК: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСНОВКИ КОРПУСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Ключові слова: індоєвропейська поетика, корпусна лінгвістика, порівняльно-історичне мовознавство, етимологія, лінгвістична реконструкція

Анотація

Індоєвропеїстика як галузь лінгвістики нині є однією з найстаріших і найглибше уґрунтованих галуззю. Її беззаперечним здобутком є відкриття фонетичних законів і відповідностей між спорідненими мовами. Завдяки їм можливо реконструювати граматичний лад індоєвропейської прамови, набір її морфологічних формантів, словниковий склад, особливості синтаксису, просодики тощо. Усе це вкупі дало можливість реконструювати вищі рівні організації мовлення – поетичні кліше. У найдавніших текстах індоєвропейськими мовами (оди Піндара, епоси Гомера, гімни Рігведи й Авести, хетські тексти тощо) є сталі вислови, які складаються з етимологічно споріднених слів. Тому вже в середині 19 століття стало зрозуміло, що деякі фрази індоєвропейської поетичної (ритуальної) мови так само могли зберегтися в дочірніх фольклорних (а згодом – поетичних і літературних) традиціях. Таку галузь студій започаткував німецький філолог Адальберт Кун у 1853 році, коли показав, що і в давньогрецьких, і у ведійських текстах є стале поєднання двох етимологічно споріднених слів – «нев’януча слава». Відкриття наступної спільноіндоєвропейської формули («колесо сонця») належить цьому ж лінгвісту. Натепер відомо понад 50 подібних фраз. Це – релікти спільноіндоєвропейської поетичної мови. Вони зберегли найголовніші ідеологеми й міфологеми індоєвропейських еліт: «швидкі коні», «коні й мужі», «подавач благ» (про божество), «(бог) / небо безсмертне», «(бог) / небо довговічне», «(бог) / небо-батько», «донька (бога) / неба», «(божественна) / небесна ранкова зоря», «з поганою / хорошою славою», «слава мужів», «велика слава», «широка слава» й інші. Класичний і донині компендіум “Dichtung und Dichtersprache in indogermanischer Zeit” був виданий Р. Шміттом у 1967 році. З того часу процедура реконструкції спільноіндоєвропейських поетичних формул суттєво не змінилася: дослідник читає тексти давніми мовами, покладаючись тільки на свою пам’ять, знаходить у них послідовності етимологічно споріднених слів і припускає, що вони відтворюють поєднання, властиві ще індоєвропейському етапові. Стаття теоретично обґрунтовує можливість застосування корпусних підходів до виявлення спільноіндоєвропейських поетичних кліше, що на практиці вже було частково здійснено в попередніх публікаціях автора.

Посилання

1. Watkins C. How to kill a dragon. New York; Oxford : Oxford University Press, 1995. 640 p.
2. Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Тбилиси : Издательство Тбилисского университета, 1984. 1409 c.
3. Степанов Ю.С. Индоевропейское предложение. Москва : URSS, 2017. 248 с.
4. Lehman W. Proto-Indo-European syntax. University of Texas Press, 1974. 278 p.
5. Nazarov N.A. Reconstruction of the common Slavic thesaurus of epic poetic formulas: the corpus approach. New Philology. 2021. No. 2 (81). P. 24–31. DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-3.
6. Nazarov N. Selected entries from the etymological dictionary of common Slavic poetic formulas against the Indo-European background. Contemporary Studies in Foreign Philology. 2021. Vol. 19. No. 1. P. 99–108. DOI: https://doi.org/10.32782/2617-3921.2021.19.99-108.
7. Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. Москва ; Ленинград : Социально-экономическое издательство, 1938. 512 c.
8. Одри Ж. Индоевропейский язык. Новое в зарубежной лингвистике: Вып. ХХI. Новое в современной индоевропеистике. Москва : Прогресс, 1988. С. 24–121.
9. Савченко А.Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. Москва : Высшая школа, 1974. 412 с.
10. Szemerenyi O. Introduction to Indo-European Linguistics. Oxford University Press, 1996. 352 p.
11. Аникин А.Е. Опыт семантического анализа праславянской омонимии на индоевропейском фоне. Новосибирск : Наука, 1988. 126 с.
12. Левицкий В.В. Этимологический словарь германских языков. Винница : Нова книга, 2010. Т. 1–2. 616 + 368 c.
13. Schmitt R. Dichtung und Dichtersprache in indogermanischer Zeit. Wiesbaden, 1967. 375 S.
14. Durante M. Sulla preistoria della tradizione poetica greca: Risultanze della comparazione indoeuropea. Roma : Ediz. del’Ateneo, 1976. 222 p.
15. Campanile Ricerche di cultura poetica indoeuropea. Pisa : Giardini, 1978. 128 p.
16. West M.L. Indo-European poetry and myth. Oxford : Oxford University Press, 2007. 525 p.
17. Lord A. The Singer of Tales. New York : Athenaeum, 2000. 307 p.
18. Надь Г. Греческая мифология и поэтика. Москва : Прогресс, 2002. 433 с.
19. Левинтон Г.А. Лексика славянских эпических традиций и проблема реконструкции праславянского текста. Текст: семантика и структура. Москва : Наука, 1983. C. 152–172.
20. Nazarov N. Indo-European Musical Idiom and Indo-European Ethnogenesis. 20 p. (in print).
Опубліковано
2021-12-30
Як цитувати
Назаров, Н. А. (2021). ПРАІНДОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОЕТИКАЛЬНИЙ СПАДОК: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСНОВКИ КОРПУСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. Нова філологія, (84), 174-179. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-24
Розділ
Статті