ЛІНГВОСЕМІОТИЧНІ МАРКЕРИ ПРОФЕСІЙНОЇ МИСТЕЦТВОЗНАВЧОЇ ДИСКУРСІЇ

Анотація

Мистецтвознавчий дискурс часто є об’єктом досліджень вчених, які звертають свою увагу здебільше на розкриття специфічних характеристик інтерпретативного дискурсу, здійсненого критиками мистецтва і, як слідство, виникає загроза суб’єктивізму і відхилення від вірогідного змісту отриманої інформації. Звернення до аналізу франкомовної мистецтвознавчої дискурсії самих художників, що раніше не спостерігалось у наукових філологічних дослідженнях, принаймні на матеріалі французької мови, скорочує шлях до відкриття істини, сприяє виникненню відчуття вірогідності та одночасно розширює простір філологічних мистецтвознавчих досліджень. У відповідності до теорії М. Фуко «дискурсія» виявляється своєрідним інструментом пізнання, що репрезентує досить нетрадиційний підхід до аналізу культури. Простір «дискурсивних практик» зумовлено можливістю сполучати у мові різночасні події, що вислизають з-під влади культурної події, відтворюючи динаміку реального. Час пронизує висловлювання, вкорінюється в нього, перетворюється у сприйняття якоїсь непереборної, неминучої послідовності у часі. У зібраному корпусі фактичного матеріалу, який представлений дискурсивними практиками художників-модерністів, було виокремлено чотири ключові концепти: couleur, forme, philosophie, sensibilté. Концептуальний аналіз сприяв виявленню специфічних лінгвосеміотичних знаків, які відбивають особливості професійної мистецтвознавчої діяльності, філософські розміркування та емотивне сприйняття оточуючого світу. У контексті професійної мистецтвознавчої дискурсії художників слово нерідко наповнюється значущими, індивідуальними, авторськими смислами, що пояснюється особливістю сприйняття оточуючого світу в просторі, формах, лініях та кольоровому забарвленні. Зібраний корпус фактичних матеріалів довів наявність трьох видів семіотичних знаків на позначення домінуючих змістовних частин висловлень: Арт- утворюючі, Інтелект-утворюючі та Сентимент-утворюючі знаки. Саме синергетичний ефект взаємодії образоутворюючих знаків призводить до креації специфічного смислу професійної мистецтвознавчої дискурсії. Вважаємо, що розширення простору досліджень мистецтвознавчих дискурсивних практик є перспективним.