МІФ І РЕАЛЬНІСТЬ У ПОЕТИЦІ МАГІЧНОГО РЕАЛІЗМУ

Анотація

З огляду на появу останнім часом великої кількості знакових літературних творів, які стають представниками таких новітніх і найсучасніших літературних напрямів, як магічний реалізм, сформований в руслі постмодернізму, увага дослідників фокусується на всебічному вивченні подібних творів, які зазвичай є складними завдяки глибині та поліфонії прихованих у них смислів. Робота присвячена вивченню особливостей поетики магічного реалізму в романі С. Рушді «Опівнічні діти», де у фокусі аналізу перебуває специфіка міфологічної основи роману в аспекті поетики магічного реалізму, вивчення семантики якої здійснюється за допомогою залучення методології когнітивної поетики і семіотики. Результати дослідження окреслили специфіку твору Салмана Рушді «Опівнічні діти», особливо в аспекті поєднання міфічного та реального в ракурсі творів магічного реалізму, що проявляється в наративному та образному планах художнього тексту та відображає притаманні для магічного реалізму риси. Особливостями міфологізму в поетиці роману С. Рушді «Опівнічні діти» є багатовимірна структура часу і простору (історичний, персональний, міфологчний час/простір), де можуть поєднуватись одночасно минуле й теперішнє як єдиний потік, а також такі просторові структури: міфологічний мотив ініціації героя (необхідність синтезу культурних відмінностей), повторюваність міфологічних образів-символів, залучення образів міфів та легенд, образів з різних міфологічних систем, що також набувають образного та символічного змісту, залучення до сюжету історичних подій, які набувають художньої інтерпретації та міфологічного переосмислення шляхом створення динамічних образів і сюжетів, залучення образів міфологічного (циклічного) часу. На текстовому рівні мають місце сюжетотвірні опозиції. В цілому міфологізм та зображення реальності в художньому творі С. Рушді та тенденції, що проявились на рівні наративної та образної репрезентації дійсності в художній картині світу роману, відбивають особливості світобачення автора у контексті мультикультурного підходу до сприйняття світу, який інтегрує елементи різних культур, міфологій та традицій, відтворюючи поліфонічне звучання культури Сходу в англомовному тексті, яку уособлює Індія, через значну кількість інтертекстуальних зв’язків на фабульному та проблемно-ідеологічному рівнях шляхом застосування явних чи імпліцитних алюзій, перехресних посилань та цитат, історичних згадок тощо.