ПРОПОЗИЦІЯ ЯК ОДИН ІЗ АСПЕКТІВ ДИСКУРСА

Анотація

Стаття присвячена явищу «пропозиція» і його аналізу у якості одного із аспектів дискурсу. Пропозиція представляє собою зв’язування через думку певних вихідних сутностей в єдину структуру. У голові людини сутності пов’язані певними відношеннями завдяки предметно-практичному досвіду індивіда, повторному осмисленню ним тощо. Можливе також формування пропозиції й іншого типу, коли людина пов’язує сутності уявного, фантазійного світу. Інтерес лінгвістів до такого поняття як пропозиція, яке спочатку розглядалося в філософії та логіці, виник у зв’язку з поворотом лінгвістичної думки від досліджень чисто формальних структур речення до його внутрішнього змісту, тобто до семантичної структури.

Пропозиції, згідно з дослідженнями О. С. Кубрякової, можуть бути образного порядку, тобто представлені як оцінки, епізоди, картини тощо, та вербального порядку, де представляються й поіменовуються учасники події, яка може бути охарактеризована як дія, процес, відношення, що дозволяє підходити до пропозиції і як до структури свідомості, що зберігається в пам’яті в готовому вигляді, тобто репрезентованої своєю власною формою представлення, і як до структури свідомості, що лише складається з окремих компонентів у момент мовлення, тобто перед мовленням. Саме тут криються принципово різні шляхи його породження. Тому на етапах, що безпосередньо передують вербалізації замисла мовлення, можливі різні процеси членування потоку свідомості, різні способи формування думки та її подальшої об’єктивації. Адже породження мовлення розглядається як мовленнєвомисленнєвий процес, що одночасно призводить у рух і когнітивні, і мовні структури в їх постійній взаємодії та переплетінні, і як такий, що вимагає для свого перебігу наявності в мозку людини не лише особливих оперативних механізмів, але й своєрідної «стаціонарної бази їх застосування».