ПРИРОДА В ПОЛІКОДОВОМУ ПРОСТОРІ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОЇ КАРТИНИ СВІТУ В. БЛЕЙКА

Анотація

У статті проаналізовано візуальні та вербальні засоби актуалізації природних концептів в індивідуально-авторській картині світу В. Блейка, видатного представника англійського передромантизму. Час творчості автора був пов'язаний із поширенням емпіричного погляду на всесвіт, філософського сприйняття механістичного характеру природи. Тогочасні митці формували власний концепт природи і серед інших В. Блейк через антихристиянські настрої ставився до неї як до певного всесвіту, намагався знайти відповіді на екзистенційні питання. І все ж світ природи в індивідуально-авторській картині світу цього поета пов'язаний з біблійними мотивами, хоча деякі дослідники вважають В. Блейка «поетичним противником природи».

У «Піснях невинності» В. Блейк втілює божественність природи в ідилічному, радісному й гармонійному світі, де панує пасторальний настрій, а багато образів цього циклу є символами єдиного захисника – Бога. Філософія циклу «Пісні досвіду» якраз протилежна: центром стає земна реальність, хоча В. Блейк, як і раніше, вірить у щедрість природи, але вважає, що люди несправедливо використовують її блага.

Вербальна репрезентація концепту ПРИРОДА в індивідуально-авторській картині світу В. Блейка здійснюється різними способами: прямо (через найменування природних об’єктів — назви топографічних об’єктів, явищ природи, рослин, тварин тощо) та опосередковано за допомогою метафор. Перцептивні образи, що апелюють до різних модальностей (зорової, слухової, тактильної), сприяють ефективній та цілісній репрезентації концептів.

У статті обґрунтовано ключову роль антитетичного принципу в моделюванні світу В. Блейком та симбіозу вербальних і візуальних компонентів. Антитетичний принцип виявляється в протиставленні неба й землі, гармонійного світу природи й світу цивілізації, гарного ставлення природи до людей та її байдужості й ворожості. Вербальні та візуальні компоненти вступають у різні види семантичної взаємодії, створюють єдине ціле та підсилюють вираження авторського задуму — протиставлення природного світу й опанованого та спотвореного людиною простору.