МЕДІАДИСКУРС ЯК РІЗНОПЛАНОВЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНИХ МЕДІАДОСЛІДЖЕНЬ
Анотація
У статті проаналізовано медіадискурс як різнопланове явище сучасних медіадосліджень. Визначається його сутність і мовні особливості, описуються функції, розглядається питання, пов’язане з типологізацією медіадискурсу як похідного поняття від дискурсу. У XXI столітті засоби масової інформації продовжують бути дієвим елементом ідейно-політичної, соціальної та економічної системи. Вони глибоко проникають у суспільство, маючи на меті інформування населення. Мова ЗМІ прогресує та розвивається з кожним днем і посідає знакове місце в дослідженнях сучасної лінгвістики. Медіадослідження свідчать про те, що інформація виконує функції повідомлення та впливу на соціальну думку, а завдяки стрімкому інтересу соціуму до інформації існує медіадискурс. Актуальність вивчення питань, пов’язаних із ним, зумовлена тим, що медіадискурс досліджується в певний період свого існування, зважаючи на те що ЗМІ не стоять на місці та швидко розвиваються, дослідження того чи іншого періоду міситимуть різні висновки і твердження. Як результат, дослідження медіадискурсу постає перед нами як питання проблематичне й широке. Вивчення медіадискурсу неможливе без аналізу супутніх факторів: сфери вживання, особливостей, функцій, даних паралельних наук, інформації як головної структурної одиниці медіадискурсу, основи його існування. Його зміст віддзеркалює події політичного, економічного, культурного життя суспільства. Головними цілями медіадискурсу є не тільки передача інформації, а й опис ситуації, регулювання дійсності адресата, вплив на його свідомість, отримання очікуваного від нього результату та прогнозування стану речей. Досліджуваний дискурс може виконувати інформативну, регулювальну, соціалізуючу, політичну, впливову, розважальну, маніпулятивну, фатичну й рекламну функції. Критеріями до класифікацій медіадискурсу є зміст, сфера реалізації, реалізація функції комунікації й тип передачі інформації. Дослідження цього дискурсу в медійному просторі спирається на дані різних галузей лінгвістичної науки: теорії тексту психолінгвістики, соціолінгвістики, лінгвістичної прагматики.
Посилання
2. Дубских А.И. Масс-медиальный дискурс: определение, характеристики, признаки. Вестник Южно-Уральского государственного ун-та. Серия «Лингвистика». 2014. В. 1. Т. 11. С. 131–136.
3. Желтухина М.Р. О содержании дискурса масс-медиа. Вісник Луганського педагогічного університету імені Тараса Шевченка. 2007. № 11 (128). Ч. 1. С. 27–40.
4. Мірошниченко І.Г. Сучасні підходи до типології мас-медійного дискурсу. Сучасний мас-медійний простір: реалії та перспективи розвитку : матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф., Вінниця, 12–13.10.2016. Вінниця, 2016. С. 227–231.
5. Темникова Л.Б. К вопросу о типологии медиадискурса. Научный журнал КубГАУ. 2016. № 119 (05). С. 1–13.
6. Суська О.О. Розвиток інформаційно-комунікативних теорій мас-медіа та вивчення впливу інформаційного простору на особистість людини. Слово. Символ. Текст. 2006. С. 211–226.
7. Алексеева Т.С. PR- и медиатексты в дискурсивной парадигме. Вестник Ленинградского государственного университета им. А.С. Пушкина. 2013. Вып. 2. Т. 7. С. 104–113.
8. Добросклонская Т.Г. Вопросы изучения медиатекстов. Опыт исследования современной английской медиаречи. Москва : УРСС Эдиториал, 2005. 288 с.
9. Ильичева И.Л., Карпиевич М. Н. Модусная мультимодальность медиатекста. Вестник Полесского государственного университета. Серия общественных и гуманитарных наук. 2019. № 1. С. 19–27.
10. Кочетова Л.А. Лингвокультурные характеристики английского рекламного дискурса : автореф. дисс. ... канд. філол. наук : 10.02.04 «Германские языки». Волгоград, 1999. 18 с.
11. Кучерова О.О. Плани змісту та повідомлення британського газетного новинного дискурсу (початок ХХІ століття) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 «Журналістика». Київ, 2005. 20 с.