СТИЛІСТИЧНЕ АРАНЖУВАННЯ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПРОМОВИ
Анотація
У статті текст публічної промови трактується як соціальна дія суб’єкта, який формулює свої комунікативні інтенції відповідно до ситуації і соціокультурних умов спілкування, а також до загальної стратегії мовної поведінки та тактики взаємодії з адресатом. Сучасний стан лінгвістичної парадигми характеризується антропоцентричним підходом, сутність якого полягає у зверненні до ролі людини у процесі породження та сприйняття мови. Особливу роль відіграє виявлення та вивчення найбільш ефективних засобів оптимізації вербального впливу на слухача, що є значним внеском у розвиток культури мовлення та політичної комунікації. У статті стверджується, що динаміка суспільного розвитку спричиняє зміни в області політичної комунікації і постійно висуває нові вимоги до мови. Створюється нове поле для формування відносин між державою та суспільством, між політиками та громадянами. У контексті таких зрушень на перший план виходить не тільки лінгвістичний аналіз публічних промов Гельмута Коля як окремого жанру політичного дискурсу, а й аналіз соціально-політичних обставин, за яких вони створюються. Теоретичну основу дослідження становлять праці українських та закордонних фахівців у галузі: політичної лінгвістики та політичного дискурсу (В.З. Демьянков, Н.М. Попова), теорії риторики (І.Ю. Ковальчук, Л.І. Мацько), жанру публічної промови (М.О. Діденко, М.С. Дорофеєва, Х. Шойрле), теорії стилістичних фігур (Н.М. Разинкіна, І.І. Радченко, К.А. Киянова), функціональної стилістики (І.Ю. Ковальчук, А.П. Сковородніков). Вказується на те, що кожний із проаналізованих образних мовних засобів має значні можливості для уточнення прагматичних інтенцій мовця і для посилення впливу оратора на слухацьку аудиторію. Обґрунтованість отриманих результатів забезпечується значною кількістю проаналізованих німецьких прикладів (понад 400 мовних одиниць), а також застосуванням комплексної методики аналізу, із залученням сучасних комунікативно- прагматичних, дискурсивних методів, їх поєднанням із традиційними описовими прийомами.
Посилання
2. Пушкар О.І. Явище евфемії та дисфемії в сучасному українському політичному дискурсі : автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Запоріжжя, 2014. 20 с.
3. Бурсевич В.В. Взаимодействие идеологии и языка как проблема дискурс-анализа. Вестник Бурятского государственного университета. Серия 3 «История. Философия. Психология. Политология. Социология. Экономика. Право». 2011. С. 40–44.
4. Демьянков В.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии. Политическая наука. Политический дискурс : история и современные исследования. Москва : ИНИОН РАН, 2002. № 3. С. 32–43.
5. Паршина О.Н. Стратегии и тактики речевого поведения современной политической элиты России : дис. … докт. филол. наук: 10.02.01. Саратов, 2005. 325 с.
6. Мацько Л.І. Лінгвістична риторика. Наука і сучасність. Київ : Логос, 1999. Ч. 4. С. 3–16.
7. Шмелева Т.В. Речевой жанр : возможности описания и использования в преподавании языка. Русистика. Научный журнал актуальных проблем преподавания русского языка. Берлин, 1990. № 2. С. 20–32.
8. Вінтонів Т.М., Мала Ю.В. Функційні вияви експресивності в політичному дискурсі. Теоретичні й прикладні проблеми сучасної філології. 2017. Вип. 5. С. 100–112.
9. Разинкина Н.М. Об одном из способов синтаксической организации научной прозы (стилистический прием параллелизма). Лингвистика и методика преподавания иностранных языков. Москва, 1976. С. 59–90.
10. Оліщук Р.Л., Макар І.С. Конструкції з повторами у мові роману Лонга «Дафніс і Хлоя». Studia linguistica. Київ, 2011. Вип. 5. Ч. 2. С. 49–56.
11. Ковальчук И.Ю. Повтор и его функции в тексте : дис. ... канд. филол. наук. Пятигорск, 2004. 149 с.
12. Святовець В.Ф. Словник тропів і стилістичних фігур. Київ : ВЦ «Академія», 2011. 176 с.
13. Томашевский Б.В. Теория литературы. Поэтика. Москва : Аспект Пресс, 1996. 334 с.
14. Helmut Kohl: Schriften in chronologischer Reihenfolge. URL: www.helmut-kohl-kas.de.
15. News Reden Interviews Texte – Gerhard Schröder. URL: www.gerhard-schroeder.de.news.