ОСОБЛИВОСТІ ОНОМАСІОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ДВОКОМПОНЕНТНИХ СКЛАДЕНИХ НАЗВ ІЗ СЕМОЮ «ВОДА»

Анотація

У будь-якій мові виникнення нових назв відбувається здебільшого за певними моделями. З погляду ономасіології всі семантичні деривати є наслідком вторинної номінації, оскільки до зовнішньої оболонки лексеми додається новий об’єкт номінації. Процес номінації показує, як у свідомості людини сформувався певний досвід щодо фрагментів картини світу. Ономасіологічні дослідження спрямовані від поняття до слова, коли одне поняття пов’язане з кількома словами. Дослідження мови в ономасіологічному аспекті допоможе з’ясувати специфіку мовної картини світу, нові етнолінгвальні питання. Для ономасіологічного підходу характерно те, яким чином слово закріплюється за певною сутністю. Поняттєвий клас входить в ономасіологічну структуру як означене (ономасіологічна база), а ознака – як означуване (ономасіологічна ознака). Актуальність дослідження полягає в тому, що ономасіологічний аналіз тісно пов’язаний зі словотвірним, а творення складених назв тісно пов’язане з їхньою структурою. Ономасіологічна база фіксує належність терміна до класу предметів, ознак, дій, а ономасіологічна ознака уточнює, конкретизує ономасіологічну базу. Мета статті – виявити особливості ономасіологічної бази у двокомпонентних складених назвах із семою «вода» на основі аналізу найбільш продуктивних моделей. Серед аналізованих термінів виявлено такі моделі: 1. Іменник + прикметник. У цій моделі ономасіологічна ознака представлена: а) загальнонауковим терміном (водна гігієна, басейн річковий); б) загальнотехнічним терміном (фаза парова, радіатор водяний) в) загальновживаною лексемою (візерунок річковий, сорочка водяна). 2. Модель іменник + іменник може мати: а) безприйменникову конструкцію: рух рідини, проба води, витрати води, б) прийменникову конструкцію: міграція з водою, гартування у воді, відбиття від дощу. Ономасіологічне вивчення мовного матеріалу дозволяє встановити причини найменування спеціальних понять загальновживаними знаками. Упорядкування екстралінгвального змісту відповідно до способів називання відбувається за допомогою так званих ономасіологічних категорій, які утворюють основу назви.