АРГУМЕНТАТИВНЕ ПІДҐРУНТЯ ТЕЛЕОЛОГІЧНОГО РЕФЛЕКСІЙНОГО СМИСЛУ В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Анотація
Телеологія як філософія науки зосереджена на «граничному» (ultimate) поясненні смислу. У пропонованій статті розглянуто проблему смислоутворення у політичному дискурсі з опорою на семантично релевантні принципи і методи моральної телеології, неформальної логіки та психології сприйняття. Виконане дослідження зосереджене на семантичних, логічних, психологічних закономірностях «глибокого» (deep) розуміння пропозиційного смислу висловлення у політичному дискурсі. Розуміння кінцевої мети у політиці як прагнення до результату, котрий би задовольнив усі залучені сторони, постає основним предметом суперечок на шляху до досягнення взаєморозуміння і каталізатором утворення телеологічного рефлексійного смислу. Очевидно, що будь-яке висловлення у політичному дискурсі потребує пояснення і виправдання з точки зору його смислового наповнення. Обґрунтування висловленого смислу і смислу сприйнятого адресатом може бути здійснено у політичному дискурсі засобами експлікованого аргументу або у вигляді інтроспективної інференції як висновку щодо причин, цілей і потенційних наслідків певного ствердження. Інтроспективна інференція щодо ціннісно-цільових і причинно-наслідкових аспектів висловлення втілює телеологічну рефлексію, семантичні наслідки якої у цьому дослідженні постульовано як телеологічний рефлексійний смисл.Мовний аргументативний і пояснювальний конструкт, котрий репрезентує телеологічний рефлексійний смисл і виявляє доцільність і відповідність висловлення моральним нормам, виконує функції телеологічного пояснення. Термін «аргумент» розглянуто у пропонованому дослідженні як лінгвістичну репрезентацію телеологічної рефлексії щодо способів і засобів досягнення висловленої кінцевої мети. Аргумент функціонує у дискурсі як незалежна змінна і як логічне підгрунтя пропозитивного смислу висловлення. Аргумент, який доводить обгрунтованість телеологічного рефлексійного смислу, набуває у політичному дискурсі розмаїтих лінгвістичних, логічних і психологічних характеристик. Аналіз емпіричного матеріалу вказує на те, що аргументи для обгрунтування телеологічного рефлексійного смислу переважно зосереджені на: (а) мотивах мовця, (б) цілях задекларованих або імплікованих, (в) потенційних наслідках висловлення. Поняття істини, моральної цінності та кінцевої мети є надзвичайно важливими для розуміння і перекладу природної мови. У політичному дискурсі витлумачення ідеї моральності виявляє ознаки суб’єктивності, упередженості і залежності від поставленої мети. Цю тезу щодо характерної суб’єктивності та упередженості телеологічної рефлексії у політичному дискурсі засвідчують результати аналізу корпусу аргументативних конструктів як лінгвістичних репрезентацій телеологічного рефлексійного смислу. Якщо оцінка моральної відповідності висловлення є складним завданням для людської свідомості, тим паче це є проблемою для штучного інтелекту як основи машинного перекладу. Усвідомлюючи це, науковці прагнуть узгодити композиційні і контекстуалістські напрями семантики і таким чином удосконалити машинний переклад, оснастивши штучний «мозок» телеологічно релевантними «людськими» властивостями: здатністю до «розуміння» кінцевої мети, функцією селективного осмислення наданої інформації (розподілу уваги), спроможністю надати моральну оцінку висловленій думці.
Посилання
2. Bruce, S., Yearley, S. (2006). The Dictionary of Sociology. London: SAGE Publications. 328 pp.
3. Bunnin, N., Yu, J. (2004). The Blackwell Dictionary of Western Philosophy. Oxford: Blackwell Publishing. 766 pp.
4. Chandler, D., Munday, R. (2020). Immanent Meaning. A Dictionary of Media and Communication. 3rd ed. Oxford: Oxford University Press. 224 pp.
5. Chandler, D., Munday, R. (2020). Selective Perception (Perceptual Selectivity). A Dictionary of Media and Communication. 3rd ed. Oxford: Oxford University Press. P. 432.
6. Cohen, L.J. (1995) Explanation. The Oxford Companion to Philosophy. / T. Honderich (ed.). Oxford: Oxford University Press. Pp. 262–263.
7. Colman, A.M. (2015). Knowledge Representation. The Oxford Dictionary of Psychology. 4th ed. Oxford: Oxford University Press. P. 406.
8. Cuddon, J.A. (2014). The Penguin Dictionary of Literary Terms and Literary Theory. / Revised by M.A.R. Habib. London: Penguin Books. 784 pp.
9. Devitt, M., Sterelny, K. (1999). Language and Reality. An Introduction to the Philosophy of Language. 2nd ed. Oxford: Blackwell Publishers Ltd. 342 pp.
10. Eisenstein, J. (2019). Introduction to Natural Language Processing. Cambridge, MA: The MIT Press. 519 pp.
11. Forbes, G. (1994). Modern Logic. A Text in Elementary Symbolic Logic. New York, Oxford: Oxford University Press. 397 pp.
12. Gelston, L. (2025). Types of Analysis. Retrieved from: http://research.ccdmd.qc.ca/31-types-analysis (Last accessed: 08.01.25).
13. Goldman, A. (1995). Epistemic Justification. The Oxford Companion to Philosophy. / T. Honderich (ed.). Oxford: Oxford University Press. P. 434.
14. Horwich, P. (2008). Reflections on Meaning. Oxford: Oxford University Press. 236 pp.
15. Kirwan, C. (1995). Argument. The Oxford Companion to Philosophy. / T. Honderich (ed.). Oxford: Oxford University Press. Pp. 47–48.
16. Locke, J. (2013). Of Words. The Philosophy of Language. International sixth edition. / A.P. Martinich and D. Sosa (eds.). New York, Oxford: Oxford University Press. Pp. 656–660.
17. Lowe, E.J. (1995). Truth. The Oxford Companion to Philosophy. / T. Honderich (ed.). Oxford: Oxford University Press. Pp. 881–882.
18. Lucan, W.J. (1995). Explanationism. The Oxford Companion to Philosophy. / T. Honderich (ed.). Oxford: Oxford University Press. P. 263.
19. O’Hear, A. (1987). What Philosophy Is. An Introduction to Contemporary Philosophy. / Advisory editor Ted Honderich. Harmondsworth: Penguin Books Ltd. 316 p.
20. Purtill, R. (1999). Argument. The Cambridge Dictionary of Philosophy. 2nd ed. General Editor Robert Aud. Cambridge: Cambridge University Press. P. 43.
21. Quine, W.V. (1960). Word and Object. Cambridge, Mass.: MIT Press. 294 pp.
22. Recanati, F. (2020). From Meaning to Content. The Science of Meaning. Essays on the Metatheory of Natural Language Semantics. / D. Ball and B. Rabern (eds.). Oxford: Oxford University Press. Pp. 113–137.
23. Shevchenko, O.I. (2024). Telos-based Reflective Constituents of Meaning in Political Discourse. New Philology. No. 95, pp. 79–89. DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2024-95-11.
24. Shevchenko, O.I. (2025). Variables Affecting Teleological Reflective Sense Formation in English Political Discourse. Nova filolohiia: Zbirnyk naukovykh prats. Zaporizhzhia: ZNU. No. 98.
25. Smart, J.J.C., Williams, B. (1978). Utilitarianism For and Against. Cambridge: Cambridge University Press. 155 p.
26. Talmy, L. (2007).A ttention Phenomena. The Oxford handbook of cognitive linguistics. / D. Geeraerts and H. Cuyckens (eds.). Oxford: Oxford University Press. Pp. 264–293.
27. The Daily Mail. 2024. 4 August.
28. Tully, R. (1995). Informal Logic. The Oxford Companion to Philosophy. / T. Honderich (ed.). Oxford: Oxford University Press. P. 500.
29. Walton, D.N. (1995). Types of Arguments. The Oxford Companion to Philosophy. / T. Honderich (ed.). Oxford: Oxford University Press. Pp. 48–49.
30. Walton, D. (1999). Informal fallacy. The Cambridge Dictionary of Philosophy. 2nd ed. General Editor R. Aud. Cambridge: Cambridge University Press. Pp. 431–435.
31. Woodfield, A. (2000). Teleological Explanation. A Companion to the Philosophy of Science. Oxford: Oxford University Press. Pp. 492–494.
32. Woodfield, A. (2010). Teleology. Cambridge: Cambridge University Press. 232 p.
33. Wright, L. (2013). Revisiting Explanations: Reflections Three Decades on. Functions: Selection and Mechanisms. Dordrecht: Springer. Vol. 363. Pp. 233–243.
ISSN 
.png)
