ОСОБЛИВОСТІ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОЇ МОВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ РІЗНИХ ТИПІВ

Анотація

Запозичення іншомовної лексики виникає внаслідок мовних контактів і є звичайним явищем для будь-якої мови. Процес запозичення в українську мову англійських лексем останні десятиліття проходить досить активно. Стаття присвячена особливостям взаємодії між англійською та українською мовами. Стаття досліджує особливі риси впливу англійської мови на українську в трьох різних ситуаціях: 1) англійський вплив на українську мову впродовж радянського періоду; 2) сучасна (упродовж останніх десятиліть) інтенсифікація контактів; 3) стан української мови в іммігрантській спільноті США й Канади за умови взаємодії мов. Зазначено, що англіцизми потрапляють в український лексикон досить пізно порівняно із запозиченнями з інших мов (запозичення з тюркських мов, із німецької, французької тощо). З кінця XX століття й дотепер англійська мова дає найбільшу кількість запозичень в українську лексику. Англіцизми, що ввійшли в українську мову в цей період, охоплюють різні семантичні групи: комп’ютерна техніка й технології, економіка, сфера культури, суспільно-політичне життя, науково-технічна сфера, спорт, транспорт, одяг, продукти харчування. У статті зазначено, що більшість англійських запозичень є іменниками. Проте англіцизми в українській мові активно включаються в словотворчі процеси й утворюють інші частини мови (наведено приклади утворених так прикметників і дієслів). На лексичному рівні взаємодія з англійською мовою проявляється не лише в запозиченні нових слів. Досліджуються випадки зміни лексичного значення деяких уже наявних в українській мові слів. Простежуються особливості взаємодії української й англійської мов у мовленні українських емігрантів США та Канади. Англо-український мовний контакт, який відбувався протягом ХХ століття в середовищі української еміграції США та Канади, мав інший характер. Його головна відмінність полягає в наявності інтерференції на всіх мовних рівнях, а не лише на лексичному. Але лексична інтерференція й при цьому типі взаємодії залишається провідною, хоча її характер змінюється. Доведено, що характер мовного контакту визначається двома головними позамовними чинниками: 1) розташуванням мовних спільнот, що взаємодіють; 2) соціолінгвістичними умовами контакту (ідеологічні настанови спільноти, розвиток суспільних інститутів).