ХУДОЖЕСТВЕННОЕ МЫШЛЕНИЕ КАК НАИВЫСШАЯ ФОРМА КОГНИТИВНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЧЕЛОВЕКА И ПЕРЕВОД

Анотація

Статтю присвячено проблемі художнього сприйняття як однієї з актуальних проблем художньої комунікації. У ній робиться спроба обґрунтувати першочергову роль стилістичного маркування мовних знаків усіх рівнів структури природного коду, що створюють кінець-кінцем естетико-стилістичний субконцепт конкретного мовленнєвого твору, що визначає у підсумку його образність і естетичну цінність і становить певні труднощі при його відображенні у перекладі. Проблема художнього сприйняття тісно пов'язана з розумінням творчості як динамічного процесу, в якому система «автор-читач» при перекладі ускладнюється присутністю третьої особи - перекладача. У зв'язку з цим одержувач має вже фактично справу зі спеціальною формою відображення художнього дискурсу, обумовленою вторинним продуктом творчого процесу, тобто перекладом. Необхідно погодитися з широко поширеним серед вчених думкою, що адекватне «прочитання» художнього тексту неможливо. Тому і неможливо створити його повний аналог при перекладі, коли оригінал не тільки «зчитується» перекладачем, а й трансформується в іншу знакову систему, яка відображатиме вже інший спосіб концептуальної організації об'єктивної або віртуальної реальності. Тому сприйняття художнього тексту (твору) - це своєрідне «прочитання», «розкриття» інформативної програми, закодованої в ньому автором. Але це - не жорстка, а імовірнісна програма в тому сенсі, що вона пропонується самим різним людям з різними поглядами і життєвим досвідом. Художній твір відображає дійсність (в тому числі і віртуальну реальність) через призму авторської індивідуальності з її певними естетичними оцінками, а його одержувач (читач, перекладач) в свою чергу сприймає і оцінює цю дійсність через своє власне «я», що має свою шкалу соціально естетичних цінностей. Треба пам'ятати завжди, що всі ми є рабами свого власного «я», - як писав свого часу ще Ш. Баллі, - яке ми постійно домішуваємо до явищ дійсності.