КОМУНІКАТИВНЕ ЗНАЧЕННЯ В МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

Когнітивно-дискурсивний підхід забезпечує органічний взаємозв’язок і взаємовплив когнітивних і комунікативних факторів процесу мовного спілкування. Дослідження мовлення в міжкультурному аспекті передбачає підхід до мовних явищ з урахуванням факторів, що знаходяться поза мовою: соціальних характеристик комунікантів, особливостей їхніх взаємин, ставлення до предмета комунікації, зовнішніх умов спілкування. Природно, що розкриття цих чинників потребує особливого матеріалу для дослідження й пошуку такого об’єкта аналізу, у якому ці зв’язки представлені найвиразніше. Цим об’єктом уважається дискурс, тобто мова як цілеспрямована соціальна дія, що включає всі екстралінгвальні фактори її перебігу, а мінімальною одиницею дискурсу визначено мовленнєвий акт. У статті зроблено спробу інтеграції найбільш істотних компонентів, характерних для всіх мовленнєвих актів і їх комунікативних значень у межах міжкультурної комунікації. Зміст мовного знака пов’язаний із позамовною дійсністю й суб’єктом мовлення, що репрезентує цю дійсність. Звернення до людського фактору, який характеризує зміст культурологічних досліджень, відіграло також основну роль у вивченні мови як феномена загальної пізнавальної діяльності індивіда й залучило культурологічний аспект вивчення комунікативного значення. Цікавою для дослідження є діалогічна мова, оскільки саме в ній повною мірою проявляється діалог культур і відбувається розуміння (чи нерозуміння) партнера міжкультурної комунікації. Діалогічний дискурс дає змогу вивчити природну мову не як самостійний продукт суб’єкта мови, а як невідокремлений від суб’єкта мовлення й інших екстралінгвальних факторів у діалозі культур. Діалог підпорядкований психології міжособистісних і міжкультурних відносин, провідну роль при цьому відіграє соціальний чинник. Одиницею лінгвокультурологічного аналізу можуть бути більші утворення, а саме: діалогічні блоки, фрагменти, етюди, уривки, мовленнєві трансакції тощо. Їх межі та зміст підпорядковані завданням і цілям дослідження, тому визначаються в кожному окремому випадку по-різному. Дослідження мовленнєвого акта є науковим аналізом прагматичних компонентів його реалізації на локутивному, іллокутивному й перлокутивному етапах.