CARNIVAL STYLISTIC OF THE GERMAN LANGUAGE BESTIARY (AS EXEMPLIFIED IN ANIMALISTIC FAIRY TALE ABOUT REINEKE FOX).
Abstract
The article is devoted to the animalistic fairy tale features represented for the first time from the point of carnival worldview reflected through specific kind of poetics – the Carnival poetics. The analysis of special literature, devoted to the problem of carnival science proved the absence of a common opinion among scientists in terms of solving this problem.
There are considered the works of the modern philologists W. Propp, S. Karpenko, N. Dusina, who explore а carnival discourse; there are defined approaches to the carnival aesthetics of fiction. It is characterized the main parameter of carnival discourse, for an example, a material and physical bottom, an interruption of binary oppositions, a familiar parole …
The reference spheres «landscape», «body», «meal» are dominant in a fairy-tale. The names of personages contain in the morpheme structure word-formation formants that characterize the awkwardness of one personages and carnival self-will of others and specify on a carnival action. Events are depicted as absurd, they are saturated with alogisms, there are violations of ontological and cause-effect norms. The factual material, that has been analyzed, proves fully the hypothesis of carnival origin and the carnival nature of German animalistic fairy tales. It is identified, that the stylistics of fairy tales contributes to implementation of comic modality and is aimed at the creation of carnival atmosphere in a literary work. The linguistic means of all language levels contribute to this process – beginning with portrait vocabulary, word-formative, phraseological if this is about the elements of language game and ending with textual and logic-situational level. On the text level there are various stylistic marks, for example epithet, antithesis, comparison and so on, the application of which creates the incongruity in animalistic fairy tale about Reineke Fox.
References
2. Библер В. С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика и культура. М. : Прогресс, 1991. 278°с.
3. Дорфман Н. В. Теория карнавала М. Бахтина в контексте коллективного бессознательного. В мире науки и искусства: вопросы филологии, искусствоведения и культурологии. Часть II. Новосибирск : СибАК, 2012. С. 26-34.
4. Дусина Н. В. Карнавальный дискурс в новелле Э. Т. А. Гофмана «Принцесса Брамбилла. Филологические науки. Вопросы теории и практики, № 10 (40), Ч. 1. Тамбов : Грамота, 2014. С. 57-59.
5. Жлуктенко Н. Анімалістичний епос Річарда Адамса : вектори рецепції. Сучасні літературознавчі студії. Топос тварини як антропологічне дзеркало. Випуск 8. 2011. Ч. І. 2011. С. 117-125.
6. Карпенко С. Д. Зв'язок українських народних казок про тварин із соціальною і побутовою дійсністю. Система і структура східнослов'янських мов. К. : Знання, 2002. С.113-118.
7. Панина О. В. Комическое и языковые средства его выражения : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.19. М : 1996. 20 с.
8. Пермяков Г. Л. К вопросу о структуре паремиологического фонда. Типологические исследования по фольклору. М. : Наука, 1975. С. 247–274.
9. Пропп В. Я. Проблемы комизма и смеха. Ритуальный смех в фольклоре. М. : Лабиринт, 1999. 288 с.
10. Проценко Ю. В. Специфіка англійської літературної казки про тварин (ХІХ ст.) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.04. Сімферополь, 2010. 20 с.
11. Радина Е. М. Лингвостилистические особенности короткого юмористического рассказа : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.04. Пятигорск, 2002. 19 с.
12. Синєгуб С. В. Семантика, синтаксис та прагматика німецьких портретних дієслів : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04. Київ : КДЛУ, 1996. 21 с.
13. Уфімцева А. А. Опыт описания лексики как системы. М. : Наука, 1986. 287 с.
14. Оest B. Reineke Fuchs. Köln : Hermann Schaffstein Verlag, 1978. 118 S.
15. Pichtownikowa L. Synergie des Fabelstils: Die deutsche Versfabel vom 13. - 21. Jahrhundert. Aachen : Sharker Verlag, 2008. Uhr. B.G. B.5. 322 S.