ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО КІНОПЕРЕКЛАДУ (НА ОСНОВІ ФІЛЬМУ «ДЖОКЕР»)

Анотація

Дослідження зосереджено на аналізі лексико-семантичних та стилістичних трансформацій в англо-українському аудіовізуальному перекладі, зокрема американського психологічного трилера «Джокер» (2019) режисера та продюсера Тодда Філліпса, який також брав участь у написанні сценарію фільму, разом зі Скоттом Сілвером. Український переклад здійснено однією з найбільших кіностудій в Україні, що спеціалізується на постпродакшні – Postmodern Postproduction. У цій роботі подано визначення аудіовізуального перекладу і його найпоширеніші моделі – дублюванню та субтитруванню, але існує й інша модель перекладу – закадровий переклад (більш розповсюджена назва «озвучення»). Крім цього, не пропущено важливої теми для розуміння всієї складності аудіовізуального перекладу – процесу дубляжу – особливо рутини, якої дотримуються західноєвропейські команди. Виділено основні методики перекладу, а саме: дослівний (або, як його ще часто називають, буквальний) переклад, адаптація, калька, опущення, підстановка (заміна), транспозиція, компенсація, запозичення, перефразування, конверсійний переклад і переклад ідіом у застосунку до обраного матеріалу (кіносценарію фільму оригінальною мовою та його української дубльованої версії). Отримані результати підкріплюють позитивну тенденцію розвитку дубляжу українського кіноперекладу по відношенню до відтворення тексту-джерела та його адаптації до цільової аудиторії. Якщо порівнювати дубляж фільмів 2000-х років і дубляж фільмів 2020-х років, переконуємося, що сьогодні це явище удосконалилось до неймовірних висот, перекладачі використовують «живіші» слова, тобто слова, якими користуються українці у повсякденному житті. Вони додають колорити у спілкуванні та інколи звучать доволі кумедно, що є лише плюсом для самого фільму. Раніше віддавали перевагу дослівному перекладу, за якого ідіомам та іншим стилістичним фігурам, використаним в оригінальному кіносценарії, надавали неправильне розуміння, через що втрачався контекст. Сьогодні цей метод перекладу зведено до мінімуму. Завдяки цьому глядачі завзятіше відвідують кіносеанси, адже знають, що переклад не «різатиме вухо».