ПОВТОРНИЙ ПЕРЕКЛАД ЯК ВИД ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО ДИСКУРСУ
Анотація
Стаття присвячена аналізу необхідності дослідження феномену ретрансляції, чи повторного перекладу, який є невіддільною частиною сучасного перекладацького дискурсу. Існування в певній національній культурі кількох перекладів того самого іншомовного літературного твору, який в оригіналі має зазвичай одне текстове втілення, у вітчизняному перекладознавстві отримало назву «перекладацької множинності». І хоча пересічний читач рідко замислюється над доцільністю нового перекладу вже відомого в цільовій культурі твору, цей феномен детально досліджується європейськими та американськими дослідниками, хоча вітчизняна лінгвістика поки що його оминає. Переклад – це складний та багатогранний процес, який змушує перекладача стикатися з чужою мовною культурою та необхідністю перенаправити смисл написаного в вихідній культурі до цільової культури. Переклад твору, який вже колись було перекладено для однієї або іншої культури, має свої складності: постає питання про цінність повторного перекладу, адже повторний переклад залишається актуальним попри майбутні повторні переклади твору – під час здійснення кожної нової ретрансляції використовуються різноманітні стратегії лінгвокультурної адаптації. Можемо стверджувати, що мова та культура по-різному взаємодіють одна з одною в кожному наступному перекладі. Підкреслюється важливість текстових, паратекстуальних та констектуальних даних під час здійснення повторного перекладу. Завдяки аналізу наявних перекладів та переоцінці сучасної літератури, що стосується феномену повторного перекладу, в статті досліджується, як прийняття певних соціологічних чинників може обґрунтувати мотивацію щодо здійснення повторного перекладу. Дослідження перевіряє обґрунтованість необхідності повторного перекладу та демонструє, що не тільки лінгвістичні фактори, а й соціологічний вплив має велике значення під час мотивації щодо здійснення повторного перекладу. Також важливо дати чітке визначення тому, що таке повторний переклад, та виділити його риси, особливості та роль у будуванні культурних / літературних норм. Однак треба визнати, що в цьому питанні ще далеко до одностайності, і намагання комплексно підійти до вирішення проблеми множинності художніх перекладів з урахуванням міркувань різних теорій та гіпотез визначає актуальність цієї розробки.
Посилання
2. Gambier Y. La retraduction, retour et détour. Meta : Journal des traducteurs. 1994. No. 3 Vol. 39. P. 413–417. DOI: https://doi.org/10.7202/002799ar.
3. Susam-Sarajeva Ş. Multiple-entry visa to travelling theory: Retranslations of literary and cultural theories. Target. International Journal of Translation Studies. 2003. No. 1 Vol. 15. P. 1–36. DOI: https://doi.org/10.1075/target.15.1.02sus.
4. Vándor J. Adaptation and Retranslation. Budapest : (PhD Thesis Summary), 2010. 9 p. URL: http://doktori.btk.elte.hu/lingv/vandorjudit/thesis.pdf.
5. Deane S. Confronting the Retranslation Hypothesis: Flaubert and Sand in the British Literary System. Edinburgh: (PhD Thesis), 2011. 320 p.
6. Bensimon P. Présentation. Palimpsestes. 1990. № 4. P. 9–13. DOI: https://doi.org/10.4000/palimpsestes.598.
7. Biguenet J., Schulte R. Theories of Translation: An Anthology of Essays from Dryden to Derrida. Chicago: The University Of Chicago Press, 1992. 260 p.
8. Rodriguez L. Sous le signe de Mercure, la retraduction. Palimpsestes. 1990. № 4. P. 63–80. DOI: https://doi.org/10.4000/palimpsestes.604.
9. Bassnett S., Lefevere A. Constructing Cultures: Essays on Literary Translation. Clevedon: Multilingual Matters, 1998. 143 p.
10. Landers C. Literary Translation: A Practical Guide. Clevedon: Multilingual Matters, 2001. 224 p.
11. Nida E. Contexts in Translating. Amsterdam/ Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 2001. 125 p.
12. Pym A. Method in translation history. Manchester : St. Jerome, 1998. 220 p.