ГРАМАТИКА НІМЕЦЬКОГО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ: ДОСВІД СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Ключові слова: синтаксичний зв'язок, модель, субмодель, інваріант, варіант, підрядність, сурядність, конструкція, частиномовний статус.

Анотація

Статтю присвячено вивченню структурно-семантичних особливостей феномену "словосполучення" в сучасній німецькій мові, для чого розглядається його номінативна природа. Наводиться й аналізується перелік підрядних і сурядних моделей словосполучення, кожен з яких становить собою закриту (під)систему. Підрядне словосполучення постає як патерн "опорне слово – зв'язок – залежне слово" і являє собою структурно-семантичне зчеплення двох і більше слів з різним синтаксичним (опорне слово vs залежне слово), але з однаковим морфологічним статусом (приналежність до автосемантичних частин мови). Низхідне моделювання підрядних ССп враховує параметри: частиномовна приналежність опорного слова (дієслово, субстантив, ад’єктив, адверб) і тип зв’язку (узгодження, керування, примикання), що у сукупності дає 11 моделей (із потенційних 24) і 21 субмодель у межах пропонованого теоретичного підходу. Сурядне словосполучення будується за алгоритмом «Слово А – зв'язок – слово В» і являє собою єдність двох і більше слів з однаковим граматичним статусом. Загальним принципом їх конструювання є монофункційність складників і однорідність своїх членів. Основними їх ознаками є тип зв’язку (відкритість vs закритість), кількість поєднуваних компонентів (бі- vs полікомпонентність) і частиномовна приналежність опорного слова, що дає також 10 моделей, але лише 18 субмоделей. З’ясовано, що при використанні моделей словосполучення спрацьовують механізми, які дають «дозвіл» на реалізацію одних і/або накладають «заборону» на реалізацію інших моделей при побудові реальних речень. Доводиться, що і словосполучення, і речення мають фрактальну природу, бо в основних свої рисах зводяться або до сурядно, або до підрядно структурованих конструкцій. При цьому речення, використовуючи «будівельний матеріал» словосполучення, повторює в основних своїх рисах його структурно-семантичний алгоритм, розгортаючись або за моделлю сурядності, або за моделлю підрядності, або ж за моделлю комбінованої гібридності (речення-період).

Посилання

1. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови : морфологія. Синтаксис. Донецьк : «ВКФ БАО». 2011. 992 с.
2. Admoni W. G. Der deutsche Sprachbau. M. : Proswestschenie 1986. 336 с.
3. Charitonowa I.J. Theoretische Grammatik der deutschen Sprache. Syntax. Kiew : Вища школа, 1976. 179 с.
4. Eisenberg P. Grundriß der deutschen Grammatik. Stuttgart; Weimar: Metzler. 1998. 489 s.
5. Heidolph K.E. u.a. Grundzüge einer deutschen Grammatik. B. : Akademie. 1984. 1028 s.
6. Helbig G. Deutsche Grammatik. B. : Langenscheidt. 2002. 654 s.
7. Miller G.A. Human Memory and the Storage of Information. Transactions on Information Theory. 1956. Vol. IT. 2. № 3. P. 129–137.
8. Moskalskaja O. I. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. M. : Vysča škola. 1971. 384 s.
9. Thomson S. A. "Subordination" and narrative event structure. Coherence and grounding in discourse. Amsterdam; Philadelphia : John Benjamins, 1987. Vol. 2. P. 435–454.
10. Verspoor M. English Sentence Analysis : An Introduction Course. Amsterdam; Philadelphia : John Benjamins. 2000. 245 p.
11. Yngve V.H. The depth hypothesis. Structure of language and its mathematical aspect. Proceedings of the Symposia in Applied Mathematics. N. Y. : Providence R.I.: American Mathematical Society. 1961. Vol. XII. P. 130–138.
12. Zifonun G. u.a. Grammatik der deutschen Sprache (in 3 Bdn). B., N.Y. : Walter de Gruyter. 1997. 2569 s.
Опубліковано
2023-08-28
Як цитувати
Приходько, А. М., & Лазебна, Н. В. (2023). ГРАМАТИКА НІМЕЦЬКОГО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ: ДОСВІД СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ. Нова філологія, (90), 82-88. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-90-12
Розділ
Статті