ІМПЛІЦИТНЕ ВИРАЖЕННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ ПОСТМОДЕРНІЗМУ
Анотація
Статтю присвячено розгляду специфіки імпліцитної репрезентації невизначеності засобами англійської мови в британському постмодерністському художньому дискурсі. Матеріалом аналізу стали романи І. МакЮена, Д. Мітчела та Д. Лоджа. Імпліцитність розглядається як невід’ємна властивість мови та є перспективним об’єктом лінгвістичного аналізу, оскільки її механізми по-новому розкриваються в рамках когнітивно-дискурсивної парадигми. У будь-якій мові невизначеність вербалізується не тільки експліцитно, але й за допомогою широкого спектру імпліцитних засобів. У той час як експліцитні твердження можуть прямо виражати сумнів або відсутність впевненості, імпліцитні вираження невизначеності додають комунікації витонченості та додаткових відтінків. Невизначеність може бути висловлена різними мовними засобами в англійській мові прямо чи опосередковано, із застосуванням широкого вибору засобів, які дозволяють мовцям імпліцитно виражати невпевненість. Оскільки невизначеність є ключовим поняттям постмодернізму, постмодерні автори надають великого значення її представленню у своїх текстах. Постмодерна художня література відображає невизначеність, яка формує самоусвідомлення персонажів та їхнє світосприйняття, із використанням низки мовних засобів і певних комунікативних стратегій, які становлять особливий інтерес для нашого дослідження. У статті аналізуються особливості імпліцитного вираження невизначеності в британському постмодерністському художньому дискурсі, представленому романами І. МакЮена, Д. Мітчела, Д. Лоджа. Визначено, що основними мовними засобами, які використовують автори, є хеджування, різноманітні засоби вираження модальності, «розпливчасті» вирази, слова-кваліфікатори, евфемізми, непряме мовлення, питальні речення у внутрішньому мовленні персонажів, слова-заповнювачі пауз, апосіопеза. У статті досліджується, як їх використання сприяє нюансованому зображенню невизначеності в англомовних художніх текстах та як автори поєднують ці засоби, щоб досягти своєї мети – створити у читачів враження невпевненості, вагань та сумнівів героїв. Проведений аналіз виявив, що ці імпліцитні значення у текстах інколи не є очевидними та можуть бути зрозумілі лише з контексту. Автори розглянутих романів найчастіше вдаються до поєднання різних мовних засобів, які імплікують невизначеність, щоб посилити закладені в них значення та полегшити читачеві адекватну їх інтерпретацію, оскільки всі вони спрямовані на вираження вагань та відсутності впевненості персонажів.
Посилання
2. Gärtner J., Berberat P. O., Kadmon M., Harendza S. Implicit expression of uncertainty – suggestion of an empirically derived framework. URL: https://bmcmededuc.biomedcentral.com/ articles/10.1186/s12909-020-1990-3
3. Grice P. Studies in the Way of Words. Cambridge, MA : Harvard University Press. 1989. 394 p.
4. Dynel M., Cap P. Implicitness : familiar terra incognita in pragmatics. Implicitness. From lexis to discourse. Ed. by P. Cap and M. Dynel. John Benjamins Publishing Company, 2017. P. 1–12. https://doi.org/10.1075/pbns.276
5. Wittgenstein L. Tractatus logico-philosophicus. London : Routledge and Kegan Paul. 1974. 106 p. 6. Anderson J. R. Cognitive Psychology and Its Implications. Eighth Edition. Worth Publishers. 2015. 406 p.
7. Kecskes I. Implicitness in the use of situationbound utterances. Implicitness. From lexis to discourse / Ed. by P. Cap and M. Dynel. John Benjamins Publishing Company, 2017. P. 201–215. https://doi.org/10.1075/pbns.276
8. Fetzer A. The dynamics of discourse. Implicitness. From lexis to discourse. Ed. by P. Cap and M. Dynel. John Benjamins Publishing Company, 2017. P. 235–257. https://doi.org/ 10.1075/pbns.276
9. Tóth M. Linguistic Metonymy : Implicitness and Co-Activation of Mental Content. Berlin : Peter Lang GmbH, 2018. 248 p.
10. Lodge D. The Art of Fiction. Viking Penguin, 1993. 240 p.
11. Prihodko G., Prykhodchenko O., Zaluzhna M., Moroshkina G. Strategies and Tactics of Evaluative Discourse. Advances in Economics, Business and Management Research. Volume 129. Atlantis Press SARL, 2020. P. 1–7. URL: https://www.atlantispress. com/proceedings/isc-sai-20/125937223
12. Bareis J. A. The Implied Fictional Narrator. Journal of Literary Theory. Vol. 14, № 1/ 2020. P. 120-138. URL: https://doi.org/10.1515/jlt-2020-0007
13. Iser W. The Implied Reader : Patterns of Communication in Prose Fiction from Bunyan to Beckett. Johns Hopkins University Press, 1974. 318 p.
14. The Palgrave Handbook of Violence in Film and Media. Palgrave Macmillan Cham, 2022. 529 p. https://doi.org/10.1007/978-3-031-05390-0
15. Tauber A. I. The Triumph of Uncertainty : Science and Self in the Postmodern Age. Central European University Press, 2022. https://doi.org/10.7829/j.ctv2cw0s3h
16. Michael M. Discourse and Uncertainty : Postmodern Variations. Theory & Psychology. 1994. № 4(3). P. 383–404. https://doi.org/10.1177/0959354394043006
17. Longman Dictionary of Contemporary English. 3rd Edition. Longman, 2000. 1680 p.
18. Kurzon D. Thematic silence as a speech act. Implicitness. From lexis to discourse / Ed. by P. Cap and M. Dynel. John Benjamins Publishing Company, 2017. P. 217–232. https://doi.org/ 10.1075/pbns.276
19. Kövecses Z. Metaphor : a practical introduction. 2nd ed. Oxford University Press, 2010. 375 p.
20. Ritchie D. “ARGUMENT IS WAR” – or is it a Game of Chess? Multiple Meanings in the Analysis of Implicit Metaphors. Metaphor and Symbol. 2003. № 18(2). P. 125–146.
SOURCES OF ILLUSTRATIVE MATERIAL
1. Mitchell D. Black Swan Green. Sceptre Book, 2006. 374 p.
2. McEwan I. Amsterdam. Anchor Books, 1999. 133 p.
3. Lodge D. A Man of Parts. Harvill Secker Random House, 2011. 460 p.
ISSN 
.png)
